щ -
ЛІТОПИСИ.
київ
Д}»укар;ш Всеукраїнської Ллсддемг Наук.
"і <С <*» ’.■» ** У-
ВШІ. 1.
ВІРНИК І С Т 0 Р Я Ч Н 0 - Ф І Л 0 Л 0 Г І Ч Н О Г 0 В І Д Д І Л У УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК.
№ 1.
. Акад. Дмитро йагаиій.
— ^3
і
І
і
Ч
/
І
$
;
і
ї
£3 2 5ИІУ-
Ргезепіесі 10 ґііе ІЛВКАКІЕ5 о/ іке ШІУЕКЗІТУ ОЕ ТОКОМТО Ьу
ШІЬег Комаї
ЗБІРНИК ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ' НАУК.
№ і.
\
Акал Омитпп Багяпій
Том І .
ЛІТОПИСИ.
київ
Друкарня Всеукраїнської Академії Наук.
19ЙЗ
%
V /
.
Ж
ат
мц
ИСТвИИЇСИАЯ
Дозволяється випустити в світ. Неодмінний Секретар Академії, акад. А. Кримський.
Друковано 2000 примірників. Зам. 1. Д. У. Д. Київ.
<а •
V.
Зміст першого випуска.
І. Загальний нарис теоріі історії . . 1
Ріжниця між елементарною й науковою історією. Еволюція історії, як науки. Історична критика. Умовне значіння історичних свідоцтв. Необ¬ хідність свободи наукового -досліду. Допомічні знання. Культурний еле¬ мент в історії. Філософія історії. Мистецтво й психологія в історії. Істо¬ ричні закони. Су5‘єктивізм і об^ктивізм в історії. Значіння історії.
Іі. Схема української історії і зміот української історіографії. . . 15
3‘язок української історіографії із схемою української історії. Су¬ часна .схема української історії. Значіння національної ідеї в українській історії. Знищення джерел української історії та відсутність свободи нау¬ кових дослідів в старі часи. Завдання мого начерку.
1(1 Стародавні украіно-русьні літописи князівської доби . 39
Списки літописів і їх поділ. Списки «ПовЕсти временньїхт. л'Ьть>. Видання «Пов'Ьсти»* «Повість» і київо-пєчерський манастир. Головніші наукові розвідки, присвячені «Пов'Ьстш* Дві найновіші розвідки акад.
О. О. Шахматова: 1) про стародавні літописні зводи і 2) про ДПов'Ьсть». Зміст «ПовГсти». Джерела «Повести».
Уривни з «Повісти временнихь літ-ь>. . . . 63
, № 1. Розселення слов1яно-руських племін. № 2. Варязький шлях.
№ 3. Звичаї слов‘яно-русів. № 4. Зразки коротких звісток. № 5. Смерть Володимира. № 6. Про руських бранців, як їх ведуть у половецький по¬ лон. ЛЬ 7. Любецький з'їзд. № 8. Снем на Долобському. X!» 9. Зразки ко¬ ротких звісток.
IV. Обласні літописи' з часів Київської і Галицьно-золинсьноі держави . 70
Обласні літописи. Київський літопис це звід і вказати джерела йо¬ го можна. Автори зводу. Головні окремі оповідання київського зводу. Щорічні короткі записи. Поділ київського зводу на частини. Про що оповідає київський звід. Думка про нього цроф.ЛІ. С. Грушевського. Зміст київського зводу. Мова цього літопису, ф Дїа ли ц ько -в о л и н с ь кий звід. Його відношення до київського. Погляд на цей літопис проф. М. С. Грушев¬ ського, та його розвідки про хронологію цього літопису. Питання про авторів і їхнє відношення до князів і освіти. Літературна форма й мова галицько-волинського літопису. Уривки з инших обласних українських літописів переяславського і чернигово-сіверського.
Уривки з київського зводу . . . 99
№ 1. Похід на половців 1111 року. № 2. Характеристика Володимира Мономаха. № 3. Як війська Андрія Боголюбського знищили Київ.
Уривки, з галицько-волинського зводу . . . 104
№ 1. Як збудовано місто Холм. № 2. „Князя Володпмеря рукописаніе“.
№ 3. Хвороба Володимира Васильковича. № 4. Характеристика Володи¬ мира Васильковича. № 5. Будівнича діяльність Володимира Васильковича.
6. Встановлення ловчого для м. Берестя.
V. Західньо- руські або литовські літописи . . . 112
Литовська доба, в історії Русі-України і літописи з цих часів. Київський літопис або рукопис Супрасльський. Густинський літопис. Литовські літописи. їх редакції: короткі, середні, повні. «Вміст короткої редакції. Зміст повної редакції і її характеристика у Тіхомірова . та в Антоновича. Баркулабівський літопис.
Уривки з західкьо-руських літописів . . 133
№ 1. Витовтова битва з татарами над р. Ворсклом у 1399 році (Супрасльський список). № 2. р'едимінові завоювання (список Биховця). Луцький з1їзд і похвала великому князеві Витовтові (список гр. Кра- сінського).
Розділ 1.
Загальний нарис теорії історії1)-
Ріжниця між елементарною й науковою історією. Еволюція історії, як науки. Істо¬ рична критика. Умовне значіння історичних свідоцтв. Необхідність свободи нау¬ кового досліду. Допомічні знання. Культурний елемент в . історії. Філософія істо¬ рії. Мистецтво й психологія в історії. Історичні закони. Суб'єктивізм та об’єкти¬ візм в історії. Значіння історії.
Здобутки кожної науки повинні стати загальним народнім доб¬ ром, вжитками усього народу, значить, і тих його станів, які досі їм не користувалися або користувалися дуже мало: як скажемо селян¬ ство, до якого належить у нас до 85% усієї людности, і робітництво. Особливо це треба сказати про науку історію, яка являється пев¬ ним і міцним грунтом загальної освіти кожної людини, незалежно від того, чи проходить вона початкову, чи середню, чи вищу школу, Инша річ, наприклад, вища математика — діференціяльне або інте¬ гральне рахування, — на таку високу наукову ступінь не всякому по¬ щастить піднятися, навіть тоді, коли в нас буде єдина трудова школа, бо межа тут не зовнішня, а внутрішня — вона лежить у са¬ мій людині — її нахилі. Що до історії, то вона й раніше, а особливо нині, коли увесь нарід призвано безпосередньо до будування усього життя, навіть державного, мусить бути головною підвалиною освіти всякого громадянина,, бо те, що діється сьогодня, є наслідок того, що діялося вчора, і, щоб свідомо працювати на користь народові і його державі, треба знати історичний процес життя свого народу, цеб-то його історію, бо ми її тепер розуміємо, як історичний процес.
Ц Цей розділ складено на підставі першої глави („Общія историческія понятія") моєї книжки „Русская исторія. Томі» І. Княжеская Русь", М. 1914 г. стор. 1-17. Література по теорії історії, особливо чужоземна, дуже велика. На російській мові спеціальним підручником являється книжка покійного академика А, С. Лапо-Данилевського „Методо¬ логія исторіи (курсь лекцій, читанньїх'ь студентами Петербургскаго университета), вьіп. 1-й, С.П.Б., 1910, стор. 292, й вьіп. 2-й С.П.Б., 1913, стор. 292— 799й. Повинен був вийти і 3-й випуск. В першій частині оповідається про важніші течії в теорії знання, в другій— про методи історичного виучування (про методологію джерелознав¬ ства— це дуже цікавий відділ). Другим гарним систематичним і більш доступним
2
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
Але чи є все ж таки ріжниця ио суті між елементарним і нау¬ ковим змістом і викладанням історії? З приводу цього питання в ро¬ сійській історичній літературі висловлено було не однакові думки і з наукового, і з педагогічного боку. На погляд одних — між ними е істотна ріжниця і по їх меті, і по змісту, і по критичному оброб¬ ленню джерел. Історія, як наука, ставить своєю метою висліджуван¬ ня законів, на підставі яких утворюються події політичного й куль¬ турного життя народів; друга ж — тільки подає відомості! про важні¬ ші події минулого, щоб пояснити сучасне становище життя народу і вкупі з цим поширити світогляд учнів. Перша має єдину ціль, що існує в самій же історії, яко науці — поширення й поглиблення 'її, друга бажає досягнути педагогічних завдань і мусить брати на ува¬ гу вік, зріст учнів та їх умовий розвій. Перша дає критичні звіст¬ ки, взяті, як то кажуть, з джерел першої руки, друга — що най¬ більше — може дати тільки де-яке розуміння про критику джерел, не зай¬ маючись самим їх критичним обробленням. Перша, ставлю чи своєю метою виявити народню самосвідомість, стежить для цього за проце¬ сом життя цієї людськости; друга, маючи на меті намітити тільки загальний рух у розвитку людськости і взаємний зв’язок народів, викладає тільки найважніші менти життя і то найбільш могутніх на¬ ціональностей. Перша висліджує усі сторінки історичного життя на¬ родів і між ними найвищі прояви людського генія— науку, філософію, письменство, мистецтво; друга примушена обмежитися тільки тими сторінками, що доступні для зрозуміння учнів; мусить з безкрайого числа фактів брати найголовніші і тільки потроху подавати більш складний і трудний матеріал. Такий один погляд.
—
для зрозуміння підручником являється курс проф. Н. И. Кар'Ьева „Теорія истори ческаго знанія" С.П.Б, 1918, стор. 820. Той же проф. Н. И. Кар'Ьев'ь написав книж¬ ку „Оеновньїе вопросьі философіи исторіи, 2-е изд. 1887, 8-е изд. (скорочене) 1897"; він же написав розвідки— „О общемт, значеній историческаго образованія" (Истор. обозр., VII, передруковано в „Историко— философскихт. зтюдахт>и) і „Сущность истори¬ ческаго процесса и роль личности вт» исторіи“, т. І (исторія сг философской точки зр'Ьнія) 1911, т. II (философія исторіи вт> русской литературй) 1912, т. III (критика историческаго матеріализма), 1918. В книжці проф. Д. Пегрушевського „Очерки изт> исторіи среднев-Ьковаго общества и государства", М. 1907, вступ її присв’ячено з’ясу¬ ванню завдань і методів науки всесвітньої історії. Згадати треба ще: М. 1. Туган-Бара- новського „Теоретическія основні марксизма“ (С.П.Б. 1907) та Бельтова „Кт> вопросу о развитіи монистическаго взгляда на исторію", а також Давидова „Что такое зконо- мическій матеріализм'ь?* 1900. З перекладів треба згадати працю проф. Бернгейма „Введеніе вт> историческую науку", яка являє собою уривок з великої праці цього ав¬ тора „ЬегЬисІї йег Ьівіогізсіїеп МеМосіе", та працю Герм. Гортера, яка оце тепер вий¬ шла в українському перекладі в Київі під заголовком „Герман Гортер: „Історичний матеріялізм. З передмовою К. Каутського. Переклав з німецького И. Бензя. К. 1918, стор. 147.“ Тут дається популярний виклад теорії економічного матеріалізму для робітників з боку поглядів соціял-демократичної партії. Книжечка ця написана дуже
з
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
Представники другого погляду, навпаки, кажуть, що між істо¬ рією науковою та елементарною немає істотної ріжниці: усяка істо¬ рія, для кого б вона не викладалася або не писалася, має єдину мету — виясщіти всесвітній історичний процес; ріжниця є, але не в суті тієї і другої, а в кількості! матеріалу: для елементарного ви¬ кладання треба вибірати відповідний матеріал, який був би 'зрозу¬ мілим для учнів. Тільки виклади на науковому грунті в школі мають і педагогічне значіння; тільки воно може розвинути світогляд і па¬ м’ять, фантазію, розум. Для цього необхідно, щоб навіть для еле¬ ментарних викладів вчитель мав широкі наукові ві домости.
Не можливо не згодитися з тим, що в основі елементарної істо¬ рії мусить лежати науковий грунт, і, значить, признати, що є єдина тільки історія, як наука. Але ж треба приняти й те, що при викла¬ дах елементарної історії (наприклад, в початковій школі, в першому її концентрі), необхідно звертати увагу на те, щоб виклади її були зрозумілими для учнів. І це утворює велику ріжницю між науковим та елементарним викладанням історії. Глибока ріжниця між ними за¬ лежить від того, що для зрозуміння наукового викладання історії, як науки, потрібний не тільки високий « розвиток людини, але й багатий запас ідей та думок про * життя взагалі, й життя людини з’окрема.
Розуміння історії не було завжди однаковим, навпаки, воно по¬ стійно поширювалося в зв’язку з розвитком самої науки історії. Між старим поглядом на історію, як на оповідання про цікаві події, та сучасним визначенням — виявлення всесвітньо-історичного процесу — ціла безодня: тоді історія могла перетворюватися (і, справді, перетво¬ рилася) в якусь то кунсткамеру раритетів; тепер вона захоплює ці- локупність усіх явищ життя — політичного і культурного, помагає зрозуміти нам перехід від простіших форм життя до кращих і склад-
просто та яскраво. З розвідок по історії економічного матеріялізму згадаємо про най¬ головніші: Магх, 2иг КгШк сіег роШізсЬеп Оекопотіе; Вегпзіеіп, Біе Уогаиззеїгип- £еп сіег Еосіаіізтиз 1898; КаШгку, ЕШк иші таІегіаІізізсЬе ОезсЬісІїІззаиНаззип^; Віа- тіег, ЛУігІзсЬаП; ипй КесШ пасЬ Лег таїегіаі. ОезсЬісІїІзаиНаззип^ 1906 (2 томи); біатіег — МаІегіаІізсЬе ОезсЬісШзаиїїаззип^, В вид. т. VI, 1910, з докладною біблі¬ ографією.
Має значіння й розвідка проф. Щепкина „Вопросн методологій исторіи". Одесса,
1905.
Дуже корисною для мене книжкою була капітальна праця В. С. Іконнікова „Опьггь русской исторіографіи", ч. І. Торкнувся де-яких питань з слав’янофільского погляду (теорії культурно— історичних типів) Н. Я. Данилевський в своїй книзі „Россія и Европа"; обговорює де-які теоретичні питання в свойому курсі „Русской исторіи" й проф. В. О. Ключевський (пепша й друга лекція); невеличку розвідку надруковано і мною (в Сборн. Харьк. Истор.— фил. О-ва, VI).
4
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
ніших, висліджує, як ішов всесвітній процес. У народів класичнот світу історія повинна була виховувати патріотизм, мораль і естетику. У середні віки історія немов перетворилася в літопис з вигаданими оповіданнями нро всякі чудасії. Доба відродження знов висунула на перше місце класичну історію, а XVIII вік утворив філософію істо¬ рії, яка ставить своєю метою філософський, цеб-то об’єднаний єди¬ ною ідеєю, єдиною думкою огляд складних і ріжноманітних явищ всесвітньої історії. Філософія історії почала потроху виділятися сво¬ їм абстрактним характером з історії, яка давала їй Тільки мате¬ ріал своїми власними висновками. Тоді почали особливо цікавитися з’ясуванням історичних явищ, загальним ходом історичного процесу.
В своїй еволюції історія пройшла три фази свого розвитку: 1) в першій панує оповідання, де події викладалися в хронологіч¬ ному порядку; 2) в другій виступає прагматична історія, яка вста¬ новлює причини подій, психологічні мотиви їх та їх наслідки, але історик тут ще не ставить собі єдиної мети — відшукування правди: він користується історичним матеріалом, як засобом для морального, або естетичного, або патріотичного впливу; така б\ла грецько-рим¬ ська історія, але найширший розвиток цієї прагматичної історії ми бачимо в європейських народів, .коли там стала розростатися ідея національносте; В) еволюційна генетична історія (нових часів); тіль¬ ки тоді історія стала справжньою наукою, бо тільки тоді її єдиною метою зробилося здобуття історичної правди; відкриття зв’язку між істо¬ ричними явищами довело до думки про органічний розвиток в істо¬ ричному житті. В наші часи ця ідея органічного розвитку являється досить ясною і нростісенькою, але для зрозуміння її необхідні були такі умови, яких бракувало в колишньому житті: необхідна була думка про єдність походження і про солідарність людськости, про невпинну зміну культури, про взаємні впливи ріжних сторінок люд¬ ського життя (політичних, економічних, природньо - історичних, со¬ ціальних і т. и.).
Такі фази свого розвитку перейшла й українська історія: вона почалася літописними оповіданнями, де не було ще прагматизму, потім перетворилася в прагматичну історію, але ставила перед со¬ бою головним чином національні патріотичні завдання. І Лише в нові часи вона стає вже еволюційною історією, яка поставила собі виключ¬ но наукову мету досліджувати правду-істину. Одначе треба додати, що коли нас Західна 0вропа взагалі вже опередила в своїй науко¬ вій діяльносте, то це ми бачимо і в розвитку її історіографії в порівнянню з нашою: наша завжди йшла за західно-європейською позаду її; ішли на Заході вже панувала еволюційна течія, в українській
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ. 5
історіографії ще було не мало пережитків старої доби, тим більше, що гострі національні питання дуже помітно відбивалися й відби¬ ваються навіть у сучасних історичних працях. Щоб пересвідчитися в цьому, треба тільки згадати про „Історію Русов“, про те, як яскраво відбилися ці національні мотиви в історичних працях П. О. Куліша і Г. Ф. Карнова, які гострі суперечки виникли на цьому грунті між „сіверянами и южанами“, як казав 0. М. ІІипін.
Наприкінці XVIII ст. набуває великого значіння історична критика, яка з’являється цінним здобутком історіографії XIX і XX ст.; вона головним чином утворила з історії справжню науку. І треба зазначити, що батьком її, по правді, треба лічити німецького вченого історика, академика Російської Академії Наук, дослідника нашого старого україно-руського літопису „Повісти временньїх'ь лігь“, Ав- густа Людвига Шлецера. На його знаменитому „Несторі" вихова¬ лося ціле покоління старих російських істориків до Карамзина та Погодина. В своїх, наукових працях ІІІлецер стояв на міцному науковому грунті, і він повстав проти теократичного розуміння історичного процесу; нічогісінько не приймав без критики, на. віру; не вірив жадним авторитетам і шукав тільки єдиної правди-істини. „Ргіта Іех Ьізіогіае — писав він — пе циісі Іаїзі с1ісаі“. Письменник, казав він, це офіційний, не здобуваючий платні слуга суспільства, доброхітний радник народа. Коли урядовці зберігають свою владу навіть тоді, коли загублять свій розум, письменник, навпаки, має силу лише тоді й доти, доки вдержує свій глузд; не треба боятися письменників, які несуть сояшний промінь в темні країни таєм¬ ного поневолення, нетернимости, лицемірства: нехай жахаються при¬ хильники темряви того, що письменники виносять на світ Божий. У Германії великими представниками скептицізму й історичної критики були Нібур і Ранке. Під їх прапором йшли російські та українські історики нових часів. Історична критика має своїм завданням дослі¬ джувати джерела, визначувати їх певність і поділяється на нижчу та вищу критику. Перша пояснює автентичність джерела, добу, місце його написання і автора; друга вирішує питання про певність самого оповідання, показує, чи міг знати автор те, про що опові¬ дає, чи щирий він у своїх оповіданнях. Окрім цієї формальної кри¬ тики, є ще инша, реальна, яка розбірає вже правдивість самих подій і спірається, головним чином, на можливосте історичної дійсносте того чи иншого факту. Методи історичної критики взагалі прості та елементарні і мають своєю підставою здоровий розум; окрім того, су¬ часна історіографія виробила цілу низку спеціальних правил, яких повинен додержуватися кожний дослідник, а саме: уникати апріорних
6 ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
висновків, користуватися джерелами першої руки, студіювати твори попередників, але ставитися критично до їх висновків, порівнювати ріжні джерела про одну і ту ж саму подію, звертаючи увагу не на кількість, а на якість джерел.
Характер історичних свідоцтв вимагає суворої історичної критики. Натураліст користується матеріялом, який він безпосередньо обсер- вує; історик, навпаки, підставою своєї праці повинен покладати сві¬ доцтва инших людей, а ті з свого боку часто користуються для своїх оповідань непевними джерелами. Але її для самовидця не так то легко точно описати яку-небудь подію; відома всім річ, що ніколи де-кіль- ки самовидців не оповідають однаково про одну і ту ж саму подію, навіть і тоді, коли кожний з них буде цілком добросовісним і правдивим; ріжниця ця є наслідок самої психології оповідача: кожний має свої погляди, свою сферу спостережень, свою мову для оповідання; навіть сама безхитра простодушність не може бути гарантією прочно- сти переказу. Відомий анекдот про Вальтера Раллея, який сидів в Тоуерській в’язниці і з нудьги задумав писати загальну історію. Тим- часом.у в’язниці сталася одна подія, яка всіх зацікавила; Раллеії побажав дізнатися, в чому річ; почав роспитувати самовидців і був вражений суперечливістю їх свідоцтв. Тоді він зрікся свого заміру писати історію. В цьому нас переконують і численні факти, які тор¬ каються ріжних джерел — глітописів, мемуарів, навіть актів і грамот, не кажучи вже про генеалогічні таблиці, які виводять, напр., простих українських козаків Розумовських від шляхтичів Рожинських. Вза¬ галі мітичний елемент відограє значну ролю в історичній науці,, тільки потроху витісняють його звідтіля та відводять йому відповідне місце поміж пам’ятками народньої поетичної творчости. Тільки те¬ пер на підставі розвідок Зібеля ми переконалися, що головними дія¬ чами першого хрестового походу були папа Урбан II і Боемунд Торентський, а між тим ще й досі в підручниках панують Петро Пустельник та Годфрид Бульонський. Відомо також, що легенду про Вільгельма Теля було занесено до Швейцарії з північної Германії після самої події, а проте вона стала однйм з догматів історичних вірувань швейцарського народу. Правду кажучи, поезія, хоть по самій суті своїй і ріжниться від історії, але не раз втручається в ії царину. Окрім помилок, що виникають через приняті на віру, без критики, свідоцтва, автори яких і сами помилялися, треба мати на увазі ще й помилки, які виникають через фальшовані звістки та під¬ роблені документи. Таких підроблювань можна знайти багато в ді¬ лових актах, як напр.: дар імператора Костянтина Великого, Лже- Ізидорові декреталії, великі австрійські привілеї свободи, або, як у
І л
■ ' 4 . — V ' і
нас, де-які акти і псевдонародні думи. Дуже часто зустрічаються фальшиві генеалогії.
Історикові доводиться в своїй діяльності! рахуватися і з чисто зовнішніми перешкодами, які затримують його працю і порушують його святе право — свободу наукового досліду. В царину науки, де не може мати місця примус та силування, входять мотиви, які нічого спільного з наукою не мають. Петро Великий мав правильний по¬ гляд на це питання, що видко з такого факта: Вужинський не пере¬ клав одного місця в книжці ІІудендорфа про політичне становище європейських держав, що здавалося йому незручним, але царь зро¬ бив йому за це сувору вимову. А це місце було, справді, дуже різке, далеко не в усьому справедливе і неприємне для національного са- молюбія: „Зазории же русскіе и невоздержательни суть, свиріпи и кровожаждущи человіци, вч> вещахч> благополучних!, безчинно и нестерпимою гордостью возносятся, вч. противньїхч, же вещахч, — низложеннаго ума и сокрушеннаго; ко прибьтли и лихві, хитростію собираемой, никакой же народі, паче удобешь єсть. Рабскій народе рабски смиряется, и жестокостью власти воздержатися вч, повиновеніи любятч,, и яко же всі игрьі вч, бояхч> и ранахч, у нихч, состоятся, такожч, и бичей и плетей у нихч, частое єсть употребленіе“.
Але инакше робили вже найближчі наступники Петра Великого. 1738 року Анна Іоановна видала наказа спалити книжку про життя Остермана, Мініха та Бірона, яку видано було за кордоном. Єлиза¬ вета Петровна видала наказа про присилку книжок з „відомими імена¬ ми “, щоб замести сліди царювання Іоанна УІ Антоновича. Варто звернути увагу на такий нечуванний, хоч він і дійсно мав місце, факт, як заборона Синодом Мілерові друкувати Сибірські літописи, „ибо вч. нихч, находится не малое число лжей, басней, чудесч, и цер- ковнмхч, вещей, которьш никакого имовірства не токмо не достойньт, но и противньї регламенту Академій, вч. которомч,, именно, запреща- ется академикамч» и профессорамч> никакимч> образомч, не м'Ьпіаться вгь діла, касающіяся до закона“.
Заборона друкувати літописи самій Академі пояснюється тим же мотивуванням:
„Разсуждаемо бьіло вч> Синоді, что вч. Академій затіваютч, исто- ріи печатать, вч, чемч, бумагу и прочій коштгь терять будутт, на- прасно, понеже вч. оньїхч, книгахч, писано джи явственньш, отчего вч, народі можетч, произонти не безч, соблазна'С
За царювання освіченої Катерини II згадати слід би про утиски над Радищевим та Новиковим за їх письменницьку діяльність.
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
8
І далі, наближаючись до наших часів, ми зустрічаємо немало таких фактів.
В XIX століттю досить буде зазначити зруйнування Петербур¬ зького, Казанського та Харківського університетів підчас царювання Олександра І (Рунич, Магницький, Карніїв), вказати на ті пере¬ шкоди, які зустрів Пушкин при досліджуванні Пугачівського руху. В Казані під редагуванням одного професора перекладено було на російську мову східний рукопис про Магомета, і цензура вимагала, щоб слово „пророк" було замінено скрізь словом „лже-пророк", ніби автор-магометанин міг так назвати Магомета. Праця Більбасова про Катерину II повинна була вийти за кордоном. Завдяки тим же цен¬ зурним умовам російське громадянство нічого не знало про наглу смерть Павла 1-го через те, що російська наука повинна була мов¬ чати про цю подію, а мемуари про це опубліковано тільки недавно. І лише в останні роки дозволено було користуватися, і то не безу¬ мовно, а лише для наукових праць, архівом Департаменту Поліції, що на підставі його документів написав де-кільки цікавих моногра¬ фій М. К. Лемке.
Річ цілком зрозуміла, що історики повинні дуже старатися здо¬ бути певні факти; вони повинні користуватися в широких розмірах так званими допомічними науками, до яких відносяться: археологія з її відділами — палеографією, дипломатикою, сфрагістикою, гераль¬ дикою та нумізматикою, генеалогія, хронологія, етнографія, бібліогра¬ фія, порівняльне мовознавство і, нарешті, навіть природничі науки (геологія, хімія та инші). Всі ці допомічні науки допомагають вста¬ новити дійсні історичні факти. Але ж і дійсні факти ще не станов¬ лять історії: це тільки матеріял для неї, це — члени, кости, мускули, органи історії; а коли історія є громадське тіло, то ще треба зна¬ ти життя цього тіла, цеб-то причинний зв’язок фактів між собою. .1 літопис може давати точні факти, але літопис ще не історія, тому що він позбавлений прагматизму. Сучасному дослідникові історикові доводиться мати справу не з чистим матеріалом, а з одсвітом його в почуттях спостерігача; таким чином він бачить не самий факт, а тільки переломлений (одсвічений) промінь від нього; тому головна заслуга сучасного історика полягає в тому, щоб вміти знайти зв’я¬ зок між подіями та явищами культурно-економічного життя. На щастя суть людської природи однакова, і на цьому саме й полягає мож¬ ливість корективу. Допомагає дослідникам і так званий порівняльний метод, при якому порівнюються ріжні форми людського суспільного життя в як найріжноманітніших умовах їх існування; таким чином, иноді за допомогою аналогій можна доповнити те, про що не має
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
9
\
прямих свідоцтв, особливо коли до цього порівняльного методу ми прилучимо ще чисто історичний, цеб-то визначимо ріжні громадські форми в їх послідовному розвитку в одного й того ж народу.
В досліджуванню окремих явищ та в узагальнюванню фактів значну ролю відограють гіпотези, особливо, коли їми користуються досить обережно.
Між тим зміст історії все поширювався: до огляду політичних подій долучилося все більш і більш культурного елементу; напри¬ кінці, з цього утворилася окрема парість людського знаття — історія культури, яка домагається повної незалежності! від історії; з'явився навіть антагонізм між прихильниками чисто історичного та куль¬ турного. напрямку в історії. Ми особисто стоїмо за внесення в істо¬ рію культурного елементу в найширшому розмірі; на нашу думку в ній мають право існування явища і економічного, і соціального життя, інтелектуального і морального прогресу суспільності!. Але навряд тут є який-небудь грунт для антагонізму. Нехай досліджу¬ ються не тільки вищі прояви людського духу: письменство, наука, філософія, мистецтво, але й ті факти, які торкаються домашнього життя, оточення; з тієї нори, як наша наука одважилася подавати історію не тільки держав, але й народів, все це набуло, на наш по¬ гляд, великої ціни, аби тільки нарешті можна було утворити з цього матеріалу величезну історичну картину, на якій яскраво, але обов'яз¬ ково з необхідною перспективою, було б виявлено все минуле пев¬ ного народу: і його політична історія, і його соціально-економічне життя, і наука, і мистецтво, і письменство, і релігія, і мораль.
Термін „філософія історії “ почав вживати вперше Вольтер 1765 р., в розумінні універсального історично-філософічного огляду людської культури. Найбільше наближується до сучасного розуміння цей тер¬ мін у Гердера в його праці „Ійееп тт РЬіІозорЬіе сіег СгезсЬісМе йег МепзсЬЬеііА. Головнішими системами філософії історії з’являються такі: 1) Дуалістично-теократична, яку формулував блаж. Августин в середні віки в своїй праці про царство Боже (на його думку було і на небі і на землі 2 царства — Боже та діяволове); ця система в теперішній час має багато представників серед правовірних істориків католиків; вони оцінюють історію людськосте з погляду успіху Цар¬ ства Божого на землі.
2) Гегеліянська школа, яка висунула питання про значіння ідей держави, індивідів, націй в процесі розвитку, про відношення волі до необхідносте. Гегель вбачав в історії виявлення ідеї (боже¬ ственного духа), поступ від первісного природнього стану до духовної свободи людини в державі. Три ступні пройшла тут людськість: а)
10 ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
полон духа (на Сході), б) виявлення духа в визнанню своєї волі (Греція ії Рим), в) піднесення своєї індивідуальної свободи до ідеї універсальної свободи (християнсько-германський світ). У кожного історичного народу ідея виявляється своїм властивим способом; по¬ части на цьому філософічному грунті зросло і російське слав’яно- фільство.
В) Позитивна школа, яка грунтується на погляді О. Конта; першим ступенем — на думку цієї школи — був теологічний спосіб людської думки, другим — метафізичний або абстрактний, третім — позитивний, що дознає за допомогою точних наукових методів закони, які нами керують; історично-культурний розвиток визначується за¬ конами не індивідуальної, а соціяльної психології; навіть вчинки геніїв залежать від впливу того, що їх оточує; таким шляхом Конт намагався підняти історію, властиво відділ соціології, на ступінь по¬ зитивної науки.
4) Гуманітарна система, творцем якої був Гердер. Кожний нарід, відповідно до своїх здібностей і зовнішніх умов, поривається досягти своєї мети розвитку; але, не вважаючи на всю ріжноманіт- ність культур та форми людської природи, панують загальні для всіх риси гуманності!, які через увесь час все більш і більш удоско¬ налюються. Цю думку про зріст виявлення ЛЮДНОСТІ! ще ширше, на підставі досліджень ріжноманітних явищ народнього життя, виявив .їїотце в своїй книжці „Микрокосмж, идеи естественной исторіи и исторіи человГчества“.
5) Економічний матеріялізм. Ця система була заснована й сформулована творцями наукового соціалізму і перш усього К. Марксом. Наступники цієї школи всю ріжноманітність явищ істо¬ ричного процесу пояснюють, виходячи з аналізу економічних відносин та принціпу діалектичного розвитку, встановленого Регелем. В гро¬ мадській будові свого життя люди зустрічають необхідні, незалежні від їх волі обставини — нродукційні відношення, які відповідають, певному ступню розвитку їх матеріяльних продукційних сил. Сума цих продукційних відношень ставить економічну структуру громади, реальну основу, на якій стоїть юридичне та політичне прибудування. Такий чином, право, релігія та філософія, тоб-то усе ідеологічне прибудування, грунтується на економічній основі. Нродукційні від¬ ношення не тільки з’являються основою економічного життя, не тільки з усіх боків впливають на його, але прямо утворюють його — тоб-то утворюють відповідні форми думки, віри, права, політики і всієї культури та руйнують всі ці форми, коли вони їм суперечать. Під продукційними відношеннями розуміється спосіб і межі задово-
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
11
лення життєвих потреб людини натуральними продуктами і техніч¬ ними засобами, їх оброблення, спосіб їх присвоєння, росподілу та вживання, які знаходяться в його роспорядженні. Завдання історії, як науки, дознавати і визначувати цей основний (економічний) фактор в кожнім явищі, хоч би навіть чисто ідейного характеру.
Але треба зробити загальну примітку до всіх теорій, а саме, що треба приймати ті висновки, які випливають з об’єктивного дослід¬ ження матеріялу, навіть коли б ці висновки не відповідали апріорним ідеям дослідника. Гіпотезами можна користуватися до того часу, поки за їх допомогою не утвориться міцна теорія. Думка про величезне рішуче значіння економічного фактора, яко основного в життю людськости— це велике придбання наших часів. Але велике зна¬ чіння має також рядом з економікою і ідеологія, цеб-то ідеї, які роблять великій вплив і на економіку. Чергове завдання теорії економічного матеріялізму буде — прослідити вплив цього фактора на всі инші сумежні царини людського життя, в тому числі і на сферу ідей, бо тільки на підставі таких досліджень можна буде вже арозіегіогі, а не, аргіогі визнати велику силу цього фактора в по¬ рівнянню з иншими і фактично довести, що він саме — основа, а останні — тільки добудування. За це висловлюється й Гортер, кажучи: „Історичний матеріалізм ні в якому разі не можна вважати за форму, в яку історичні питання треба тільки втискати. Починати треба зі студій. Коли хочеш знати, звідки береться те, що певна класа чи нарід думає в певний спосіб, тоді не говори: нродукційний спосіб був таким і таким, він спричинився одже до такого думання. Так часто можна помилятися, бо часто та сама техніка витворює в одного народу цілком инше думання, ніж у другого, як також і ріжні про- дукційні способи можуть опіратися в ріжних народів на ту саму техніку. Треба дослідити також инші фактори — політичну історію народу, клімат, географічне положення, які всі, побіч техніки, ма¬ ють також свій вплив на продукційний спосіб і думання. Тільки коли відомі инші фактори, тільки тоді блискучо виступає в цьому оточенні історичний матерія лізм, ділання продукційних сил і продук- ційних відносин. Хто не може зробити історичних студій, той мусить задовольнитися розваженням нашого власного часу..а1). І для цього треба буде зробити величезну наукову працю — дослідити у все¬ світній історії всі головніші явища історичного життя з погляду їх походження й залежности їх од економіки та инших факторів. Треба це зробити і відносно української історії, бо тут ми не
*) Г. Гортер. Історичний матеріялізм. К. 1918, стор. 140.
12
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
маємо навіть таких праць, як начерки російської історії на під¬ ставі теорії економічного матеріалізму проф. Рожкова та Ііокровського.
Мистецтво ві дограє значну ролю в історії тому, що з боку ви¬ кладання історія сама є мистецтво. Тен каже: історія — це одночасно критик, який перевірюе факти, вчений, який їх збірає, і філософ, який їх пояснює, але над усіма ними повинен стояти мистець, який оповідає. Мистецтво вершить науку, як квіти рослину.- Художність історика — це уміння передати живо й образно добу, а для цього треба мати глибоке знання матеріалу та природжений талан історика. На жаль, лише де-які з істориків мали цей художній талан, і такі вчені, як Гіббон, Маколей, Тьєрі, Тен, Костомаров, є лише винятком, а не загальним явищем. Але все ж таки для кожного історика обов’язкова перспектива в історичній картині, цеб-то визначення більш важли¬ вого і менш важливого.
Історії доводиться досліджувати як психологію індивідуальну, так і психологію народів. Перша допомагає з’ясувати характер окре¬ мих історичних діячів, друга — характер націй. Як біографія окремої особи грунтується на законах індивідуальної психології, так історія, ця біографія людськості!, повинна грунтуватися на народній психо¬ логії.. Характер людини відограє таку ж значну ролю в поясненню кожної історичної події, як і зовнішні умови ДІЯЛЬНОСТІ! данної особи.
Завдяки реакції проти шанування героїв в історії, історичні фактори загубили свою виразність, і разом з тим з’явилися спроби вказати загальні закони історичного розвитку. Але чи можливі істо¬ ричні закони в точному розумінні цього слова? Ні. Закон — це ви¬ слів постійного відношення між двома одночасними або наступними явищами; для того, щоб його виявити, необхідно мати низку одно¬ стайних явищ, які б повторювалися в незмінному зв’язку. Проте історія є процес, який складається з послідовної зміни явищ, що попадаються нам в данній сумі тільки один раз; історичні факти не повторюються, вони цілком індивідуальні. Виходить, що історичні закони — це химера. Закономірними елементами в історії являються соціологічний та психологічний; тому можна і треба говорити про закони соціології, але не про закони історії. Всі науки, як дисці- пліни, говорять про колектив, одна історія — про індивідів; всі науки мають на увазі те, що існує постійно, одна історія — те, що було раз і чого вже немає. Ніколи шляхом емпіричних висновків ми не утворимо історичного закону: це буде тільки висновок, який торка¬ ється одного народу, а щоб вивести загальний закон, необхідно як раз відкинути в думці те, що робить несхожою історію націй, цеб-то національну історію. Само собою ясно, що поступ історії під-
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
13
лягає закону причинности; закон причинности в такому розумінні існує в історії, але ж він не єсть фатальним для кожної окремої особи: вона може йти і проти загальної течії, бо серед людей, в протилежність природі, має силу свобода волі. До таких голов¬ них історичних законів в умовному значінню цього слова треба віднести: 1) причинність історичних явищ, 2) їх неповторність, 8) прогрес і 4) єдність історії. Думка про прогресивний розвиток люд¬ ських громад, яка грунтується на кращих почуттях людини, виправ¬ дується загальним розвитком історичного процесу. Коли розглядати історію по невеликих частинах, вона уявляється немов одноманітною, але коли охоплюємо великі доби, то бачимо зміну акцій та реакцій; коли ж перед нами проходять віки і народи, тоді ясною стає ідея про¬ гресу. Коли так підійти до історії, вона матиме характер єдности, універсальности, що сполучається з принціпом національних рис.
Але запитаємо, чи можливе цілком об’єктивне виявлення істо¬ ричного минулого? Відомо, що і в 0вроні і у нас існує цві історичні ніколи — - суб’єктивних та об’єктивних істориків. Уникнути цілком суб’єктивного елементу в історії неможливо; образ минулого двічі перетворюється: вперше — в залежносте від фактів, вдруге — в за¬ лежності! від самого історика. Але необхідно йти до об’єктивносте; оцінка історика повинна бути ріжнобічним дослідженням події. До цих подій треба підходити на підставі минулого часу, а не сучас¬ них поглядів; але не можна говорити против впливу на істориків таких факторів, як національність, характер доби, релігійні та по¬ літичні погляди і таке инше.
Таким чином, історична правда завжди має відносний, а не аб¬ солютний характер; але це не шкодить історії: з одного боку ми за¬ довольняємося і цим умовним знанням (та не тільки в історії, але й в инших науках), а з другого боку — в ньому криється запорука його постійного прогресу. Ми, як говорив український філософ Г. С. Сковорода, тільки ловимо птаху-правду, що постійно від нас віддаля¬ ється, і в цьому і єсть велика втіха од досліджування правди; як¬ би вона була перед нами в цілому закінченному вигляді, ми б від¬ чули апатію та нудьгу. На цьому грунтується висока радість, яку дає історикові-спеціялістові самостійна творча наукова праця; вона наближується до радосте, яку дає поетична творчість. І таку втіху може мати кожний, хто тільки піде шляхом самостійних історичних дослідів, хоч би стороннім вони й видавалися сухими та нудними. Це суб’єктивна психологічна сторінка в заняттях історією; об’єктивну ж необхідність подібних праць навряд чи треба доводити: успіхи історії, як науки, безпосереднє залежать від розроблення її частин. Але треба виучувати історію не тільки з снеціяльною, але і з за-
14
ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС ТЕОРІЇ ІСТОРІЇ.
гальноосвітньою метою; перша може привабити небагатьох спеціалі¬ стів, а друга иристуииа для всіх. Історія, коли її виучувати з цього погляду, розвиває насамперед паші формальні здібності!. Вона дає нам наукову думку, яка необхідна не тільки для вченого, але і для кожної освіченої людини; людина, яка звикла користуватися засобом історичного думання, і про сучасність судитиме правдивіше, ніж та, яка не має дисціпліни розуму, що дається історичною освітою. По- друге, історія дає і реальний матеріал нашому розумові: вона поши¬ рює наш обсяг знання, наш світогляд, дає нам ключ до розуміння сучасносте, свідомого, а не байдужого відношення до неї. Історія збагачує наш розум культурними громадськими ідеями, в яких кри¬ ються принціпи, що ними жили та й тепер жиють історичні народи. XIX вік можна характеризувати як раз пануванням історії та історич¬ ної точки погляду. Не тільки надзвичайно поширився зміст історії, але історичне вивчення було прикладено і до мови, до народ нього господарства, та до инших ділянок культурного й соціяльного життя. І це мало важливі наслідки, а саме: з’явилася дуже цінна філософська ідея, якою може пишатися XIX вік, — це ідея органічного розвитку, прогресу людських громад. Ідейне багацтво історії має найбільш за¬ гальноосвітнє значіння, і з цього боку культу рно-соціяльна історія важливіша, ніж зовнішня політична. Але нарід складають одиниці, які тільки думають, відчувають, виявляють активність, — тоб-то за формами життя ми не повинні забувати людини, і відсіля гуманітар¬ ний погляд, який може мати величезне значіння. Він, разом з ідеєю прогресу, може спасти нас від безсилого песимізму. Як всесвітня, так і національна історія виучують історичний процес людського громадського життя. Але між ними є ріжниця. Всесвітня історія праг¬ матично, в послідовній зміні історичних явищ виявляє життя наро¬ дів, найбільші успіхи, яких вони досягнули в розвитку громадського життя, а історії кожноґо народу вона одводить місце остільки, ос¬ кільки він брав участь в цій послідовній і спільній роботі ЛЮДСЬКОСТІ! над будуванням і прикрашенням свого життя. Національна історія обмежує свій обсяг самим предметом вивчення: вона виучує процес розвитку одного народу, як окремої етнографічної особи, і тому має можливість зупинитися на ньому докладно, з’ясувати ріжнобічно життя данного народу. Вивчення національної історії має й практичне значіння. Історичні паралелі, приклади й докази з минулого часто допомагають нам з’ясувати досить заплутані ситуації сучасносте і тим уникнути великих помилок. Історія народу, науково відновлена, як влучно зазначує професор В. О. Ключевський, стає книгою його прибутків та видатків, в якій ведеться підрахунок хиб його минулого.
Розділ II.
Схема української історії і зміст української історіографії.
Зв’язок української історіографії зі схемою української історії. Сучасна схема української історії. Значіння національної ідеї в українській історії. Знищення джерел української історії та відсутність свободи наукових дослідів в старі часи.
Завдання мого начерку.
Зміст української історії стоїть у як найтіснішому зв'язку з схемою української історії, яка, як і взагалі історія кожного народу, мусить бути історією народньою й національною, являючи собою єди¬ ного з членів великої сім'ї народів, що утворюють всесвітню історію. А схема української історії не була завжди однаковою, навпаки — вона мінялася, або краще сказати, розвивалася, і в основу сучасної історіографії треба покласти найновішу схему, яка од нові дає суча¬ сному науковому поглядові на історію, як на історичний процес на¬ род нього життя.
Яка ж сучасна схема української історії в загальних її рисах? Це не випадкове викладання епізодів української історії в загальних курсах по російській історії, як це ми бачимо у Бестужева-Рюмина, Иловайського (хоч і це потрібно робити в загальних оглядах історії Росії), а систематичне викладання історичного процесу життя укра¬ їнського народу, бо тільки тоді ми зможемо уявити собі цей процес в його органічному розвитку і з усіма його особливостями.
Але чи може, чи повинна бути окрема історія України, українсь¬ кого народу? Тепер, коли вже ми маємо науково-оброблену та систе¬ матично викладену Многотомну історію України-Русі М. С. Гру- шевського, це питання фактично вирішено в позитивному його ро¬ зумінню. Але треба додати, що ще й тепер є багацько скептиків, які не визнають окремої історії України1), а про старих істориків нічого й казати. Взагалі зміст слова „Історія Малоросії", „Історія України" пройшов еволюцію, як це докладно ми вияснимо в другій частині цього начерку історіографії. А тепер дамо тільки де-які по-
*) Див., напр., відкритий лист до проф. М. С. Грушевського проф. Линниченка.
16 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
яснення для зрозуміння загальної схеми української, історії. Історія українського народу повинна існувати (і існує) тому, що існує укра¬ їнський нарід, який має свою довголітню історію. Коли ми визнаємо історію навіть тих народів, яких тепер немає, бо вони залишили свій слід в історії людськості! та належали до народів історичних, то треба визнати також і історію українського народу, що теж належить до на¬ родів історичних і мав з ними, яко своїми сусідами та родичами по нохожденню, ріжні стосунки, утворював оригінальні форми свого полі¬ тичного, соціяльно-економічного та культурного життя. Український нарід мав на протязі своєї історії те, що повинен мати кожний істо¬ ричний нарід — свою землю, свою владу, а головним фактором його історії являється він сам, бо завжди брав велику участь в свойому історичному життю — боротьбі за свою національність, за віру, за по¬ літичну волю, за .утворення таких форм свого соціяльно-економічного устрою, які одповідали його ідеалові правди й справедливости. З цього боку український нарід проявив куди більш активности, ніж його рідний брат — великоросійський нарід, що звернув особливу увагу на будування держави та передав найбільшу частину всієї творчої праці своїм царям і органам влади — правительству, а сам зробився, немов матеріалом в їх руках, і рідко виступав активно, иноді — вкупі з владою, иноді — проти неї, коли йому робилося вже невимовно тяжко. Усі три народи — український, великоруський і білоруський в Київську добу жили спільним історичним політичним життям. По¬ тім почали вони жити нарізно, і кожний утворював свої самостійні форми життя, доки украінці не об’єдналися у половині XVII ст. з великоросіянами, але кожний зберігав свої особливости та доніс їх до наших часів, коли М. І. Костомаров писав свою відо¬ му характеристику двох руських народностей — малоруської чи української та великоруської. У наші часи доказом права українсь¬ кого народу на окрему самостійну історію являється те, що існує територія, де він живе і являє з себе більшість ЛЮДНОСТІ!, що існує він сам, яко живий національний організм, а в наші часи, після ре¬ волюції, ми бачимо навіть третю ознаку, що не завжди була у україн¬ ського народу — його політичну незалежність, його державність.
Історична еволюція в життю українського народу виявилася вг тім, що він не зразу набув свої національні особливости, а на про¬ тязі віків; але ж початок цих особливостей лежить в далекій, старо¬ вині, і кожне століття все збільшувало їх, головним чином у мові, а разом з тим у всіх инших етнографічних рисах народнього по¬ буту. Цікаву схему особливостей цих двох народностей в їх історич¬ ній еволюції дав колись М. І. Костомаров, а тепер дає О. М. ІІипін.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
17
Його схема цікава й сама по собі, а ще й тому, що виходить од великоросіянина, але такого, який об’єктивно відносився до україн¬ ців. Без Київського спільного початку, писав він, не можлива ні північна, ні південна історія Русі. Стародавня історія Київа явля¬ ється зачалом цієї історії руської народності! . Наступили величезні переміни. Південь і північ остільки були одрізані один од другого, що нарешті етнографія заговорила про дві руські народності!; але перед кожною з цих двох народностей з глибини віків вставав спо¬ мин про єдиний спільний корінь їх племени, віри її історії. Півден¬ на Русь прожила де-кільки віків в союзі з Польщею, але ж увесь цей час вела з нею боротьбу. Потім південна Русь сполучилася з пів¬ нічною на умовах рівного з рівним. Але обидва народи склали вже тоді з себе два неоднакових народніх типа, й один, хоч під гнітом чужого народу (поляків), серед зовнішніх небезпек, загубив більшу частину людності!, свого вищого стану, що приняв чужу, католицьку, віру і ополячився, встиг, одначе, виробити в себе почуття неза- лежности та розвинути високо, шкільну освіту; другий в обставинах, може гірших, склав державу, де дорогою ціною загубленої грома¬ дянської волі придбана була зовнішня сила з жорстокими формами адміністраційного побуту; він загубив засоби освіти і навіть охоту до неї в боротьбі з Азіатським Сходом і виробив вкупі з цим у себе національну гідність та чванливу пиху. Зустріч України з Мо¬ сковщиною, при таких обставинах, не могла обійтись без гострих сутичок і суперечок, і Україна мусила пожертвувати багатьма своїми особливостями, що стали були її другою натурою. В Московській державі панувала страшенна централізація та необмежене нічим само¬ державство, і вона усюди, теж і на Вкраїні, провадила систему ніве¬ лювання та касування місцевих особливостей. Вона дійшла до того, що не тільки раніше, а й у XX ст. взято під сумнів навіть і укра¬ їнську мову, цю найкріпшу підвалину народності!, хоч Москва сама багато де-чого взяла од України, а в XVII ст. запозичила її освіту й культуру1).
Історії українського народу почали одводйти окреме місце в своїх книжках по історії Росії і російські історики. Але разом з тим ви¬ кладається тепер історія України, українського народу і незалежно од історії великоруського та білоруського народу. Який же зміст має тепер українська історія? Яку схему визнають такі сучасні українські історики, як М. С. Гру шевський?
А) Пишить. Исторія русской атнографіи, СПБ, 1891 р., т. III, стор. 381—385.
УКР. ІСТОРІОГРАФІЯ.
18 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
Історичний розвій життя українського народу, його еволюція була така: стародавнім осередком його була середня Подніпрянщина, особливо ж Київщина, а матір’ю городів руських — Київ. Це була південна Русь. Значить, першим назвиськом України була Русь, тому ж і тепер вживається слово Історія України-Русі. В Київську добу вже витворилися важніші етнографічні особливості! україноруської народності! та її україноруської мови. Далі ця південна Русь про¬ довжувала своє існування і після монгол отатарського нападу під вла¬ дою великих князів литовських і королів польських. Значить, між Руссю-Україною литовсько-польської та домонгольської Київської доби є органічний звязок і нема ніякої перерви: русько-український на¬ рід XIV — XVII віків утворився з руського населення південних кня¬ зівств XI, XII, XIII віків і навіть раніших часів. Але своє старо¬ давнє ймення „Русь“ затримала за собою тільки Угорська ’ Русь, хоч жила на найдальшій окраїні, та русини Галичини. Московські царі почали вживати для своєї держави, немов на підставі спадко¬ ємства, термін „Великая Русь“, а відповідно цьому звати південну Русь -Україну „Малою РуськР або „Малороссіей“. В пам’ятках історичних (наприклад, у козацьких літописах) вживаються терміни „Малороссія“ і Україна з ріжними варіаціями (Україна „Малороссій- ская“, „козацкая“). Але в народніх думах і піснях сам нарід називає свою землю Україною. В українській історіографії першої половини XIX в. уживалося слово „МалороссьИ. В наші часи в науці зви¬ чайно вживається або старий народній термін Україна або термін Русь-Україна. Історичні обставини життя українського народу на протязі тисячі років його існування .були взагалі для нього дуже тяжкі. Він не мав того значіння в політичному та культурному життю європейських народів, на яке мав право, як член цієї сім’ї народів, до якої він належав по свойому індоєвропейському походжен¬ ню, по своїй слав’янській мові, по своїх антропологічних і етногра¬ фічних признаках, по своїй християнській вірі та ще тому, що він вцділявся серед инших європейських народів, укупі з народом велико¬ російським, великими ‘^розмірами своєї території і великим* числом сво¬ го населення і навіть був помітний в де-які часи з боку культур¬ ного. Правда, в лінгвістиці йде суперечка про те, що уявляє з себе українська мова відносно руської мови, руського язика: чи осібний язик, чи наріччя праруського язика або, краще сказати, праязика. Але як би не вирішити це питання,, хоч би й признати теорію русь¬ кого праязика, яка стоїть тепер дуже твердо, хоч треба додати, що й друга теорія підтримувалася досить видатними філологами, хоч би визнавати українську мову за наріччя, це не має особливого зна-
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ. 19
■ , ^ Ф
чіння, бо цим не* порушується ні історичне існування українського народу з його язиком, чи мовою чи наріччям, ні тим більше право і можливість дальшого розвитку цієї мови і перетворення її в бага¬ тий науково- літературний язик, бо лей розвиток і диференціяція яв¬ ляються нормальним шляхом в розвитку слов'янських мов взагалі. Безумовно, українська народня мова дуже близька до велико¬ руської, як і український літературний язик найближчий до русь¬ кого літературного язика. І тут немає нічого некорисного ні для того, ні для другого: це рідні брати, і не треба штучно їх відріжняти. Досить близька українська мова і до польської, бо всі ці мови є слав'янські, хоч однакові слова ще не ‘Свідчать про те, що вони у когось чужого позичені. З цього в усякому разі не можливо робити висновку, що українська мова є провінціяльний жаргон і що вона не зможе розвинутися при сприяючих обставинах в літературно-на- уков}г. Великоруська мова є теж, як і українська, наріччя ідеального руського праязика. Певних критеріїв між язиком і наріччям немає. Чи так, чи инакше, а українські народні говори складаються в певну язикову цілість, яка має свої фонетичні, морфологічні і синтаксичні прикмети. Український нарід з боку етнографічного й антропологіч¬ ного відріжняється од своїх сусідів великорусів і білорусів менш, од других слав’ян більш, як національний індивідуум, хоч і сам поді¬ ляється на групи. Географічні обставини його життя мали великий вплив на витворення з ріжних груп єдиної нації. Мобілізація насе¬ лення відіграла дуже поважну, ролю в цьому процесі об'єднання: вона змішувала українську людність і її говори і доводила їх до однома¬ нітних форм, до пануючої народньої мови — Київсько - Полтавсько- Харківського осередку, — що на її підставі ' утворився в XIX ст. і український літературний язик. Старі ж архаїчні діялекти затрима¬ лися тільки на окраїнах. Ця мобілізація люду мала великий вплив і на історію народу: на заході були Карпатські гори, на півночі ліси з болотами й нетрями, а на півдні далеко простягліїся степи— полтавське й харківське нередстеп’я і справжній Запоріжський степ, де панували колишні кочовики. Галицька площина, полуднева Во¬ линь, середня Подніпрянщина і Донецький водозбір були призначені для головної ролі в суспільному Ті культурному розвитку українсь¬ кого народу. Далі на захід було куди безпечніше, ніж на сході, хоч би напр. Донецькому, бо йому постійно загрожували степовики-ко- човики. Але все таки тільки в Подніпрянщині, в натуральному осередкові української землі, широко роскинулося і яскраво прояви¬ лося українське життя. Людність підо впливом кочовиків носува- лася на нівніч і захід, де був захист від них, і потім знову звідтіля
20 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ 1 ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
посувалася на південь в степи, які манили її своїм простором і при- родніми багацтвами. Це були немов приливи і одливи океану. Вели¬ чезну шкоду Україна мала од своїх сусідів - кочовиків, з якими в неї не було ніяких натуральних меж; вони нищили ії затримували розвиток її культури та матеріального добробуту. Але це була вкупі з цим і велика історична заслуга України перед народами заходу 7 перед європейською цівілізаціею, бо вона стала захистом для них від азіатських орд. Руйнування країни од татарських нападів, емі¬ грація людности в більш захисні місця, нова мобілізація населення в степи і звязана з нею екстензивність сільського господарства, бо уся енергія витрачувалася йа оброблення дикого поля,— це все були наслідки цих приливів і одливів. Страшенна сила енергії народу, його праці та капиталу марне була витрачена на цю віковічню бо¬ ротьбу з кочовиками; знищено було багацько й самого народу — побито, поранено і заведено в полон. Трудно було цим погрянич- никам піднятися над щоденними клопотами про охорону свого життя 7 здоровля, волі, свого збіжжа, і небагацько залишалося сил, щоб пі¬ клуватися про вищі культурні потреби. Боротьба з степом була най¬ головнішим ділом народу та його уряду. Але все таки навіть тут утворилася та поширювалася культура.
Що до державної ідеї і своєї власної влади та уряду, то тут треба сказати, що український нарід самостійним політичним жит¬ тям жив тільки в давній добі, Київській, і на дуже короткий час — в йол. XVII ст.. З XIV віку Русь-Україна входить в склад инших держав — Литовської та потім Московської. І тому в ці часи треба досліджувати головним чином тільки суспільно-економічний і куль¬ турний процес, себ-то внутрішню історію народу. З яких часів треба починати історію України? З тих часів, з яких почала утворюватися українська народність, себ-то з початку Київської доби, і ця перша доба русько-української історії продовжується до половини XIV ст... Тоді утворилася Київська держава, яко єдине політичне тіло, що в половині XI ст. перетворилося в південну обласну Русь. Але немов вступом до цієї першої Київської доби являється старіша доба, а саме зміна населення й культур на території Русі-У країни в доісто¬ ричну добу та в історичні часи, починаючи грецькою колонізацією й скифами і кінчаючи появою руських слав я н та їх тюркських сусідів. Доісторична доба тягнулася на протязі тисячоліття, а істо¬ рична (грецька колонізація) почалася в VII віці до Різдва і дійшла до VII в. після Різдва, себ-то захопила одно тисячоліття. Таким всту¬ пом я роспочав свою „Русскую исторію" (т. 1-й), таким вступом
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ. 21
роспочали свою історію Русі- України М. С. Грушевський і Ол. Як. рфименко. Так роспочну я і свою історію Українського народу.
Друга доба історії Русі -України — де буде Литовсько-Польська (приблизно з половини XIV до йол. XVII ст.). її головні риси в порівнянню з першою будуть такі: візантійсько-західний вплив, утво¬ рення вищої верстви суспільства, пригнічення нижчих станів су¬ спільства, боротьба за соціальну та національну ідею.
Третя доба — часи московської влади (з другої половини XVII до другої половини XVIII ст.). Починається вона повстанням Богдана Хмельницького на підставі народніх ідеалів соціально - економічного устрою. Ця боротьба сполучається з національно-релігійною, захоп¬ лює всі верстви народу до самого низу. Захопивши всю Україну, вона згодом обмежується головним чином лівобережною Україною. Тут перебудовується увесь політичний і соціально-економічний устрій, йде боротьба за автономію України на підставі старих пактів Богдана Хмельницького, напружується й національне почуття, хоч все таки реакція взяла верх, автономію було знищено, і українська нація, здавалося, повинна була згинути. Але почалося відродження. Так процес національного життя України являє з себе немов тезу (ут¬ ворення народносте), антитезу (знищення) і синтезу (відродження). Народні змагання відновляються, підтримуються інтелігенцією. Почи¬ нається ідейна боротьба за відродження; сповняється заповіт вели¬ кого кобзаря: „Роботяги, им рукам, роботяги,им умам
Перелоги орать і посіяне жать“ .
Така схема історії України-Русі.
Одною з головних рис життя українського народу, його історич¬ ного процесу, як і у всякого иншого народу, треба признати ідею національності!. В перші віки української історії, починаючи з старо¬ давніх часів Київщини і навіть раніше, утворювалася українська на¬ родність; під польською владою в XVI — XVII ст. український на¬ рід мусив одстоювати .свою національність, але од нього одпала значна частина його інтелігенції вищого стану, шляхетства, що денаціоналізувалася — ополячилася й окатоличилася. В другій половині XVII віку Україна прилучилася до Московської держави, що в XVIII ст. перетворилася в Російську Імперію. Тоді знову роспочався про¬ цес денаціоналізації, але вже під формою обрусіння, особливо після скасування політичної автономії в другій половині XVIII ст.. Але з початку XIX ст., коли здавалося, що українська національність переставала існувати, почалося відродження національної ідеї більш усього серед української інтелігенції, що працювала над відрод¬ женням українського письменства (почалося це з Котляревського)
І
22 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
і національним відродженням України. Сучасна революція на Вкраїні виставила, окрім загальних для всіх народів Росії полі¬ тичних і соціальних лозунгів, і прапор національного відродження усього народу, вкупі з його інтелігенцією, яка мусить . злитися з народом під цим прапором. Таку буду чину, таку перспективу від¬ криває перед нами наш сучасний історичний процес. Але де - кому здавалося, іцо українська національна ідея вадила, вадить і вадитиме розвитку самого українського народу й усієї людськості!. Одначе це помилка, бо національне відродження завжди було нормальним, най- певнішим і найкоротшим шляхом і до прогресу політичного і соці¬ ального і до ідеї вселюдського добробуту, себ-то до інтернаціональ¬ ної ідеї. А в українському відродженню завжди, навіть в найсмут- ніпіі й найтяжчі часи реакції та абсолютизму, яскраво одбивалася і в красному письменстві і в науковій історичній літературі, як це ми побачимо далі, широка й глибока демократична ідея добробуту се¬ лянських мас і робочого люду, і це ми зрозуміємо, коли згадаємо, що в основі літературного відродження лежала народня словесність, де сам нарід висловив свої ідеали добра і правди, а в основі нау¬ ково-історичної праці лежала та ж щиро демократична ідея, бо і вза¬ галі українська історія була суто- народ нього, глибокодемократичною,. ' де головною активною силою на протязі віків був сам нарід.
З приводу цього питання буде цікаво привести філософічні думки про національну українську ідею, в звязку з його денаціоналізацією,, знаменитого українського філолога-лінгвіста — філософа О. О. Потебні, — тим більше, що вони були висловлені в такому виданню, яке ві¬ доме тільки невеличкій купці спеціалістів - етнографів — це рецензія О. О. Потебні на „Народньїя п'Ьсни Галицкой и Угорской Руси“ Як. Головацького. З приводу онімечення галицько - українських: русинів німцями, що відбилося в народніх піснях, О. О. Потебня висловив ось які думки: в південній Русі, яка стояла по своїй не¬ долі, як горох при дорозі, й була призначена до безупинного топ¬ тання та колотнечі на протязі віків, з’являються ЇЇ зникають цілі юрби вільних і невільних перевертнів (вільних в вузькому значінню цього слова, в широкому — всі невільні і тільки не всі однаково само- довольні!). Історія де-що знає про це, мистецтво — мало, бо, напри¬ клад, для романа, оповідання чи живописи південної Русі немов зо¬ всім не має, і це навіть не на користь загальноруську. Позичання можливі і звичайні, натуральні, аби вони тільки не були виродливі. Не окуляри винні, а мавпа, що надіває їх на хвіст. Коли б чужі впливи на нарід #були б лише вадливі, нові народеости не з’я¬ влялися б. Не можливо — будь що будь — утримувати старовину. По-
милка тут виникає з того, що народність уявляють собі тільки з приводу її змісту. В дійсности народність реальна що до минулого, але вона формальна настільки, що зберігається навіть тоді, коли зо¬ всім, аби тільки не раптом, а спроквола зміняється її колишній зміст. Язик, мова не тільки одна з стихій народности, а й найбільш повне, цілковите її нодобенство. Як не можлива така точка погляду, з якої видимі були б усі сторінки предмету, як не можлива в слові уява, що виключала б можливість иншої уяви, так точнісенько не можлива загальна, суспільна безумовно-найкраща народність. І коли б навіть об’єднання ЛЮДСЬКОСТІ! було можливе, воно було б погибіллю для вселюдської мислі, як заміна багатьох спочувань одним, хоч би це одно було навіть не доторканням, а прозором. Для існування лю¬ дини потрібні й другі люди, для народности — инші народности. По¬ слідовний націоналізм є інтернаціоналізм. Як невеличким числом знаків визначаються безконечні числа, і як нема язика й наріччя, які б не були здатні стати засобом за-для надзвичайно ріжноманіт- ної і безкрайої мислі, думки, яка одначе ніколи не може зрівнятися з самим предметом пізнання, відання, так і кожна народність, хоч би й нижча, здатна до безкрайого власного розвитку. Тут, очевидно, немає неправдивої думки, що кожний нарід повинен утворити пов- нісенький цікл свого розвитку, бо, як співається в пісні, —
Не всі то ті сади родять, котрі зацвітають,
Не всі то ті поберуться, котрі ся кохають.
Половина саду родить, половина в’яне.
Половина шлюби беруть, половина марне.
Але тут є тешепїо тогі для переможців і підбадьорення для переможених, поки вони ще дихають: ранений ще гадає на двоє, і тільки коли його вбито, тоді спить. Є дві породи націоналістів: ті, що глитають, і ті, що їх ковтають. Етики й правди більше в других. Про перших можливо сказати словами прислів’я: „може ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія (себ-то теорія) твоя зло¬ дій Вони пишаються своєю перемогою: наш шлях, кажуть вони, найкращий до ідеалу людського розвитку; хто упірається йти, куди його ведуть, той грішить проти Бога, проти розуму історії. їм при¬ надно лічити поспіх міркою поваги. Перші докоряють других тим, що вони, даючи перевагу „провинціальному жаргону “ (себ-то україн¬ ській мові) над язиком освічених станів, тим самим з доброї волі з’ужують кругозір своєї мислі, втрачують для продукції свого розума всесвітні ринки. Але таким порадникам можливо одповісти: не тур¬ буйтеся, панове! кому справді щось треба промовити (по Гете), той
24 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
сам уже вибере найбільш підручне, пригоже для нього слово, аби тільки йому не перешкоджували в цьому. Виходить це не погано..., і багацько думок і образів, які мають і загальне значіння, зовсім би й не родилося без провінціяльних жаргонів. А відносно вивозу на всесвітній ринок, так ми добре пам’ятаємо, що при ньому свої мо¬ жуть пухнути з голоду, і щоб установити нормальну зовнішню тор¬ гівлю, найкраще буде усунути цей голод. А дорікали в тім, що воии хотіли немов обезглуздити простих людей, відсуваючи їх од користу¬ вання язиком пануючих станів; хотіли, але не могли, завдяки від¬ повідним заходам царської влади та розсудливості! самого народу, для якого немов е неприємний, на їх думку, місцевий жаргону школі й книж¬ ці. Але послідовний націоналіст не хоче зберігати темряву, а бажає тільки, щоб відбувалося педагогічне вимагання— не нехтувати силами учнів. Взагалі кажучи, денаціоналізація це погане виховування, етич¬ на болість, це повне користування засобами уразливости, ослаблення енергії мислі, пустка витиснутих і нічим не заповнених форм СВІ¬ ДОМОСТІ!, дезорганізація суспільства, бо чужомовна школа, коли ті, що пригнічують, близькі до тих, кого пригнічують, доводить до муки; тут теж денаціоналізація і ріжниця тільки числова.' Великий і бага¬ тий руський літературний язик набіраеться сил і багацтва з народ- ніх наріччів, і розмір цілого залежить од правильного розвитку скла¬ дових його частин1). Тут, як бачимо, нема того націоналістичного шовінізму, що вперто стоїть за зовнішні національні форми життя; навпаки — висловлюється зовсім правдива думка, що пі форми можуть зовсім зникнути, що не всяка народність може відродитися, а тільки та, додам од себе, яка буде захоплена ідеєю відродження. Автор гостро висловлюється тільки проти примушування, звідки б воно не йшло, але треба додати до цього, що примушування неприємне не тільки в формі примусового онімечення, ополячення, обрусіння, але і в формі примусової українізації, бо це буде вже шовінізм. У- О. О. Потебні національна ідея не протилежна ідеї інтернаціоналізму, брацтва народів на соціяльному грунті, але навпаки.
Коли Україна-Русь справді стояла на битому шляху, по якому проходило багацько народів, коли її постійно руйнували й нищили кочовики — народи тюркського коліна, особливо половці, то й не дивно, що при цих нападах згинула величезна сила історичних пам'ятників і розвідок. Нам відомо взагалі, якого високого розвитку досягла була культура Київської Русі і яка там була сила літопи-
*) „Отчегь о 22-м'ь присужденіи Уваровских'ь премій", стор. 92-97.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
25
€Ів і офіційних актів, наприклад, грамот. І щож? Монголо-татарські напади та їх влада знищили, мабуть, більшу їх частину; не дивно тоді, що списки дуже цінних пам’яток зберіглися за межами У країни — в Великоросії, бо татари зруйнували степову південну Русь біль¬ ше, ніж північну, прикриту лісами. Литовська доба являється немов лагуною в українському історичному процесі, бо для неї бракує джерел, які безумовно були, тільки до нас не дійшли, бо про них є свідоцтва пізніших письменників, наприклад, Длугоша, Стрийков- ського. В польську добу багацько історичних пам’ятників згинуло в татарських нападах, у постійних козацьких повстаннях, у внут¬ рішніх заколотах, у безупинній мобілізації населення, в пожежах. До цього ще треба додати релігійні утиски православія з боку ка¬ толицтва й унії та особливо єзуїтів, що просто таки палили книжки, які їм були не до вподоби, і були лютими цензорами своїх часів. Щоб зрозуміти це, треба тільки нагадати собі долю знаменитої хро¬ ніки Більських (батька й сина), яка має велике значіння і для української історії, і ось ця- польська хроніка теж попала в іпбех ІіЬгогиш ргоЬіЬііогит, а син Більський, хоч і був протестантом, мусив знищувати з хроніки свого батька протестанський її дух. 1654 року Україна з’єдналася з православною Москвою, і здава¬ лося, що настане тишина та спокій, що не буде ні знищення книжок ні цензурних утисків, але вийшло инакше. Війна та заколоти ни¬ щили країну та письменство — друки й рукописи. Московська дер¬ жава відносилася до чужоземців і до їх письменства взагалі неприязно. А на черкасів-українців теж дивилася, як на людей, захоплених ди¬ тинством, хоч вони під польською владою терпіли більш усього за те, що не хтіли переходити в унію та католицтво. Особливо тяжко було українському народові й українському письменству в часи Руїни. Лазар Баранович висловив не тільки свою власну думку, коли писав цареві Олексію Михайловичеві: « ми , вибивши изь Украйни ляховь , доброхошне , православні суще , гіравославному монарсі подда- лися , хошячи на волностях нашихь козацкгіхь древнихь подь право¬ славною монархою жити'». В другому і в третьому листі він знов рішуче пише про необхідність для України волі і пактів Богдана Хмель¬ ницького, а також скасування воєвод: « свободою убо , ею же Христось пась свободи , ихь свободи , да стоять на свободгь ». Але волі не було. Не було й спокою, хоч Мазепа в пісні своїй співав: «всі покою щиро прагнуть ». І. Галятовський в свойому творі „Ключч> разум1шія“ пи- сав: «Не дивуйся чительнику тимь помилкамь , котории ся вь той книзгь знайдують, бо тая книга такого часу робилася , в которий болшесмо утгькали и на смерть , нежели на книгу тую поглядали.
26 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
Ни єдиного имгь покоя плоть паша, по во всемя скорбяша: внгь уду брана, впутр уду страхи ». І все ж таки, при таких тяжких обста¬ винах, провадили свою працю українські письменники: « милая и вдячная мніь єсть тая праця », пише Галятовський в передмові до свого Месії Праведного, хоч і треба було її писати « по трудних я и небезпечних я дорогахя ( гьздячи ), ущирбокя здоровя и шкоди великій поносяй и смерти ся окрутпои не поедно крат сподгьваючи» . Як високо ставили історичну літописну працю українські літописці Граб’янка, Велично, ми побачимо далі, коли оповідатимемо про їх літописи. А через відсутність спокою і тяжкі обставини тих часів знищено було в XVII в. багацько пам’яток нашого письменства й історії, бо за часи Руїни люди кидали свої оселі, міста й селаг і переходили з Правобережжя на лівий беріг Дніпра і далі в Сло- бодську Україну. « Войска поганеній — каже Радивиловський — не єдину вь нашей россійской земли церковь , не едит монастиря, не единя моцний и до добитья трудний градя зя грунту вивернули ... не одного о смерть , то отя меча, то отя глада , то отя зимна припра¬ вили » *). Козаки й селяне вивозили з собою в далеку країну, на слободи, не тільки достатки, а й книги, друковані в українських друкарнях. Але скільки цих книг загинуло, коли руйнували міста й села, по тих диких полях, де гинули і люди, і вся їхня худоба!
Швидко після з’єднання з Московською державою почалися й цензурні утиски. Ще- при цареві Михаїлі 1627 р. у Москві спа¬ лили книжку Ставровецького — західно-руське учительне Євангеліє й шшіі його твори за еретицький ніби то зміст їх і видали наказа,. щоб ніхто надалі не купував ніяких книжок литовського друку* 2). 1672 р. заборонено було тримати в себе в домівках книжки польсь¬ кого та литовського друку, а треба було оддавати їх воєводі. При патріярхові Іоакимові, що був лютим ворогом українських книжок, собором заборонено було на Москві книжки таких навіть українських письменників, які захищали православіє, як Петра Могили, Симеона Полоцького, Сильвестра Коссова, Сафоновича, Ін. Гізеля, Лазаря Барановича, Епіфанія Славинецького, І. Галятовського, А. Радиви- ловського. Собор наклав на них прокляття й анатему «не точію сугубо її трегубо, но и мпогогубоу>. Вів цей патріярх уперту боротьбу і з Київо-ІІечерською Лаврою за те, що вона обстоювала своє право
!) П. И. Житецкій, (Періть литературной исторіи малорусскаго нарічія. К. 1889, стор. 155, 158—159.
2) В. Зйнгорнь, Книги польской и литовской печати вь Москв-Ь. („Книгов’Ьд'Ь- ніе“, 1894, ІХ-Х). Багато цінних вказівок про це зібрано К. В. Харламповичем в його праці „Малороссійское вліяніе на великорусскую церковную зкизнь*, т. І. Казань. 1914, стор. 445—450 й инш.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
27
на вільний друк церковних книжок — і Лавра обстояла своє право1). Почалися утиски на книжки, друковані в друкарнях України. В одному Київському виданню, коли воно передруковалося 1709 р. в Москві, українська ортографія та вислови його замінялися велико¬ російськими. 1718 року в Київі було, видано Минологіон, і в заго¬ ловку Київо-Печерська Лавра названа була Ставропигіею Царгород- ського патріарха. З приводу цього видано було роспорядження, щоб цього більше не було і щоб нових книг, окрім церковних поперед¬ ніх видань, не друкувалося. Але й ці церковні старі книжки треба було, раніше ніж передруковувати, перевіряти з великоросійськими виданнями, щоб не було ніякої ріжниці та особливого наріччя. 1721 р. Київська та Чернігівська друкарні були оддані під догляд Синоду, а той доручив цей догляд членові свойому Г. Чужинському. Бужин- ський повинен був цензурувати українські видання, порівнюючи їх з великоросійськими, і він це робив, як це видко, наприклад, з та¬ кої його цензурної помітки: « сіл кита Апостоль повелгьніемь святгьй- шаго правитвльствуюгиаго Синода всероссійскаго вь конторгь типо- графской против ь Апостола всероссійскаго изслгьдована и по изсліь -• дованіи обргьтеся во всемь сь великороссіискимь сходная. Того ради пенати предати и вь пародь отпуги,ати Св. Прав. Синодь всероссій- скій блаюсловляеть'» . Далі йде підпис Бужинського. Такі ж примітки бачимо і в инших київських та чернігівських виданнях. Особливо цікаве було відношення Синоду до Чернігівської друкарні.
1726 року ігумен Київського Михайлівського м-ря клопотався перед Синодом про видання Ак&фиста великом. Варварі, складеного мітрополітом Іоасафом Кроковським, коли він був архимандритом. Дозвіл був одержаний, але з тою умовою, щоб видання вийшло на російській мові. При Анні Іоановні Київському архиеніскопу Рафаїлові Заборовському велено було одібрати од усіх україн¬ ських церков книги старого українського друку та замістити їх книжками московських видань. І тільки тому, що московська друкарня не могла задовольнити усіх: замовців, старі книжки вживалися і далі для церковних .потреб. А цариця Єлизавета, хоч була вона, як це відомо, дуже прихильна до України, все ж таки видала нового? паказа про знищення цих книжок і тільки дала дозвіл мітрополітові Т. Щербацькому завести при Софійському соборі друкарню, та тільки з тією умовою, щоб там друкувалися книжки, цілком подібні до мо¬ сковських. Але друкарня так і не була відкрита. Київо*ІІечерська
б Про цю боротьбу дивися в Огіенка, Українська культура. К. 1918, стор. 153 — 159, для чого скористувався він V томом І ч. Архива Юго-Зап. Россіи.
28
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
друкарня друкувала книжки в стародавній редакції. Тоді знов ука¬ зами 1766 і 1772 років рішуче велено було їй передруковувати книжки дослівно з московських видань. 1769 р. архімандрит Київо- Печерської Лаври Зосима прохав дозволити йому надрукувати бодай хоч букварі не но московськії, бо їх ніхто не Купує, *але і в цьому йому було одмовлено. Київський мітроноліт Гавриїл Кременецький звелів батюшкам виписувати церковні книги тільки через консисто¬ рію, що зверталася за ними до Московської друкарні. Усі ці при¬ клади підібрав II. І. Житецький, користуючися листами Лазаря Ба- рановича, творами І. Галятовського, А. Радивиловського, фактами, зібраними Пекарським в його відомій книжці „Наука и литература при Нетрі Великому “ (т. II), описаніем Київо-Софійського собору й инш. 1).
Царювання Катерини II було для Вкраїни тяжкою добою, бо тоді скасовано було її автономію, а вкупі з нею нищилося або лежа¬ ло в рукописах усе те, що нагадувало про неї. Після зруйнування Січі забрали з неї усі клейноди, гармату, „грамотиУ церковну ут- вар, і їх треба тепер росшукувати по усіх усюдах, а багацько усього зникло. Сумна була, як побачимо далі, і доля центрального Архіву Лівобережної України, що теж нагадував владі про скасовану нею автономію, й тому його не зберігали, як слід. Козацькі літописи та иніні історичні розвідки довго, довго лежали в рукописах, доки їх не почали друкувати в половині XIX ст. Перший Український фі¬ лософ Григорій Савич Сковорода, що заклав основу навіть і росій¬ ській оригінальній філософії, не мій на протязі свого життя, більш усього за цензурних умов, надрукувати жадного з своїх богослов¬ ських трактатів, та їм все таки пощастило, бо вони попали до Румян- цевського Музею в Москві, де й переховувалися вкупі з його біо¬ графією, складеною його учнем М. І. Коваленським; тільки, коли пройшло 100 років зо дня його смерти, 1894 р. я зібрав ці дорогоцінні автографи і випустив їх окремим виданням. Але де-яких автографів не зберіглося, й довелось видавати ці твори по апографам. А де-які твори цього великого мислителя, про які ми знаємо од нього самого, до нас не дійшли або досі не росшукані, хоч вони дуже цікаві. А що ще цікавіше — так це те, що за цензурних обставин мені не можливо було видати другого тому творів Г. С. Сковороди — його ре¬ лігійних трактатів, особливо цінних для зрозуміння його філософсь-
*) П. Житецкій, Знеида ІСотляревскаго вт> связи сь обзором-ь малорусской лите- ратурьі XVIII в. и древнМшій список?. ея. К. 1900, стор. 4—7. Дивись також у Огієнка, Українська Культура. К. 1918, стор. 159—168.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ. 29'
кого світогляду. Видав їх тільки 1912 (і то ще не усі) В. Бонч-Брує- вич. А завдяки тому, що не видані булі твори цього видатного україн¬ ського письменника, не можливо було зрозуміти як слід ні його ори¬ гінальної філософії, ні його значіння. І я повинен був 1894 р. писати; „тільки тепер ми відкрили Г. С. Сковороду “.
Не дивно, що при таких обставинах ми далеко од стали од За¬ хідної 0вропи і в своїй історіографії. 1767 р. освічена світлом за¬ хідної філософії, велика приятелька західних філософів, Катерина II склала свою знамениту Комісію для складання нового уложення, зібрала представників-депутатів з усієї своєї держави, одночасно і з бувшої Малоросії та дозволила людности скласти накази про свої потреби й тягарі. І щож? Коли українська людність повірила мані¬ фестові цариці і щиро заявила в своїх наказах про свої утиски та про відродження козацької автономії, правитель Малоросії гр. Ву- мянцев нарядив суд над тими, хто склав Ніженський наказ, і їх було засуджено на смерть (цю кару їм замінили тюрмою), а з на¬ казів викинули усі ці республіканські думки. І ось сучасному істо¬ рикові треба тепер мати на увазі, що накази малоросійських депу¬ татів процензуровані і схвальшовані Румянцевим.*Те ж саме робилося і з наказами слободсько-українських депутатів. Про часи імп. Павла нічого й казати, коли м. Харків могло бути знищене за те, що там виставлена була зла прокламація на цього царя, і коли відомий сло- бодсько-українськіАй діяч В. Н. Каразин хтів утекти за кордон од. жорстокого правління Павла. За часи Олександра 1-го стало трохи лехше од цензури, але тільки в перші роки його царювання, бо за- ними швидко наступила тяжка реакція й страшенні цензурні утиски. Щоб зрозуміти їх силу, треба тільки нагадати собі долю тодішніх нових огнищ науки — університетів взагалі і Харківського на Вкраїні з’окрема, де нищили науку понечитеді-містики Карнієви (дядько й небіж), діяльність яких нагадує нам руйнуючу діяльність Рунича й Магницького в Петербурзі та Казані. Особливо тяжке становище було тих професорів, що викладали історичні науки й писали по ним розвідки. Видатного професора філософії ІІЇада, якого рекомендував на професора Харківського Університету великий німецький поет Гете, було скинуто з посади й вислано за кордон за „вредное нанравленіе“ його філософських трактатів !). Та ще більше стиснута була наукова пра¬ ця за царювання Миколи 1-го, що почалося жорстокими карами дека¬ бристів і здійсненням у державному житті знаменитої триєдиної
х) Дивись про цей цікавий епізод мою розвідку „Удаленіе проф. Шада “.
ЗО СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
формули — православіє, самодержавіє і народність. І ця офіційна на¬ родність почала знищувати справжню народність українську. М. 1. Костомаров, талановитий учень Харківського Університету тих ча¬ сів і иотім знаменитий український історик, не міг здобути собі професури в рідному Харківському У ніверситеті, бо його праці по українській історії не відповідали офіційному поглядові на цю істо¬ рію. І ось ми бачимо, що зложена ним дисертація на ступінь ма¬ гістра про унію1) не була допущена до диспуту і була спалена2), хоч, як ми тепер знаємо, в ній нічогісенько не було шкодливого для держави й суспільства, і вона, навпаки, була перенята новою для тих часів корисною для науки й громадянства думкою про не¬ обхідність народнього елемента в історії. Професор II. П. Гулак- Артемовський, що в його М. І. Костомаров слухав лекції російської історії, читав їх по Карамзину і тримався офіційного історичного світогляду Миколаївських часів. А Костомаров вже мріяв про те, що історія, яко наука, повинна цікавитися більш народнім життям, ніж зовнішніми подіями. І тому він звернувся до етнографії і міцно звязував її у своїх працях з історією. Він тоді вже прийшов до думки, що історію треба виучувати не тільки на підставі мертвих літописів і записок, але й у живому народі. М. І. Костомаров дій¬ шов вже тоді до розуміння української історії, яко історії україн¬ ського народу. Бідний селянин-трудовик, каже він, немов би не існує для історії. Чому ж історія не оповідає н&м нічого про його побут, про його духове життя, про його почуття, його радощі й горе? З таким поглядом на історію виступив М. І. Костомаров і в своїй розвідці про унію, яка зацікавила його тим, що вона захопила народні маси, коли в таборах козацьких поставлена була політична ціль — вирішено було одділитися від Польщі (при Хмельницькому). Не Хмельницький був головним діячем, а нарід, не Хмельницький підняв нарід, а народня потреба визвала Хмельницького на історичну арену. І ось за цей новий історичний світогляд і була спалена книжка М. І. Костомарова, при „благосклонномчА, як то кажуть, „содМствіи“ тодішнього харківського архиєпіскопа Інокентія, помі- шника попечителя кн. Цертелєва і російського історика Устрялова, що на його розгляд послано було цю книжку. Але пройшов якийсь
г) „О причинах!» и характер уній вч> Западной Россіи".
2) Дивись про це розвідку акад. М. І* Сухомлінова: „Уничтоженіе диссертаціи Н. И. Костомарова вч» 1842 году*. „Древняя и новая Россія" 1877, 1, стор. 42-55; а також „Автобіографію" Костомарова (в двох редакціях— в „Русской Мьісли" і в „Авто¬ біографії— воспоминанія Корсуна" — „Русск. Архивч>“, 1890). Признання самого Іно¬ кентія— „Русская Старина*, 1878, XI, 387.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
31
час, і не тільки надрукована була перероблена автором ного кни¬ жечка,- а ще раніше, замість цієї дисертації, М. І. Костомаров на¬ писав нову „Обж историческомж значеній русской народної! ноазіи4і, де довів важність народніх пісень не тільки як історичного джерела, а і як матеріялу для- зрозуміння народньої психології, народності! не в офіційному значінню цього слова, як його розуміли гр. Бен- кендорф, гр. Уваров і Микола І, а в справжньому, науково-історичному.
Але цар Микола І, шеф жандарів гр. Бенкендорф і Міністр Освіти гр. С. О; Уваров через кільки років, а саме 1847 р., ще на¬ несли тяжкий удар не тільки тому ж М. І. Костомарову а й його товаришам по Кирило-Методіївському брацтву і українській історіо¬ графії взагалі, бо засадили в Петропавлівську кріность ще й дру¬ гого українського історика П. О. Куліша, не кажучи вже про Т. Г. Шевченка, що був душею й серцем братчиків, як М. І. Костома¬ ров був їх ідейним провідником. І Костомарова, і Куліша було надовго одірвано од нормальних обставин для історичної праці. Од них узято було їх рукописи і навіть дозволені цензурою книжки, наприклад, Кулішеві, які після того вже не могли бути надруко¬ вані. У Костомарова була захоплена його перша історична праця — рукописна історія Слободського козачого полку, складена ним виключно на підставі архіва цього полку. І не повернули її йому й потім. Звернувшись до спеціальних студій по історії Слободської України, я мав велику потребу в цій розвідці М. І. Костомарова, бо вона була складена і на підставі таких архівних джерел, які потім почасти були знищені, а, крім того, і взагалі було цікаво мати цю наукову працю, як зложену хоч і молодим тоді, але талановитим істориком. Але не зважаючи на усі мої заходи росшукати й повернути з того кладовища документів — Архіву „ПІ Отд4леніяи — рукопис М. І. Ко¬ стомарова, я його не здобув, і українська історія не має праці, яка освітлювала б один з найтемніших її куточків. А що до М. І. Костома¬ рова, то він не задовго до своєї смерти благословив мене, тоді моло¬ дого доцента Харківського Університету, на студії по історії Слободсь¬ кої України, яка й його перш усього зацікавила1). Знаємо також, що тільки в наші часи могла бути надрукована „Книга моего бьі- тія“, яка була складена тим же М. І. Костомаровим і за яку, голов¬ ним чином, було його й засуджено, потім вислано і одірвано од нау¬ кової праці по історії України. П. О. Куліша теж було засуджено між иншим за його „Повіють обж украинскомж народі. Написали
х) Див. про це лист його до мене, надрукований в розвідці О. Д. Багалій (Рус. Старина).
32
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ.
для дітей старшаго возраста II. Кулинть. СПБ. 1846, 2 + 114’% яка первісно б.ула надрукована в часописі для дітей „Зв4здочка". „3-ье Отд'&леніе" не знайшло доказів, що Куліш належав до Кирило- Методіївського брацтва, і тому його не обвинувачувано, але цар Микола І, по докладу Дубельта, обвинуватив його за його „Повість обгь украинскомж народі " і поклав таку характерну для, нього ре¬ золюцію: < Третье отдгьленіе слабо разсматривало книгу Кулиша. На два мгьсяг^а ег кртпость , потомг вг отдаленния губерній сг запре- щеніемь служить по Министерству Народнаго Просвгьщенія»1). І ще більші кари наложені були, не кажучи вже про Шевченка, на Гулака, од якого можливо було сподіватися видатних наукових праць по історії слав’янщини. Заборонено для продажу „Украинскія бал- ладм" і „Вітку“ М. І. Костомарова, „Україну" та „Михайла Чар- нишенка" П. Куліша. Почали утискати навіть статті на росій¬ ській мові про Україну. Слова „Малороссія", „Украйна", „Гетман- щина" визнавалися нецензурними. 1853 року цензура викинула кільки сторінок з літопису Граб’янки, й вони були надруковані
тільки в наші часи.
У кінці 50-х років XIX ст., після смерти Миколи 1, трохи поліпшило громадське становище на Вкраїні; тоді вводилася воля для селян, появилася в Петербурзі „Основа", де згуртувалася ук¬ раїнська громада на чолі з Шевченком, Костомаровим, Кулішем, Білозерським, де Куліш почав друкувати свою „Історію України од найдавніших часів". Але це трівало ненадовго: „Основа" зачинила¬ ся, і історія Куліша, добре задумана й науково викладена, не була закінчена. Проти українських письменників і громадських діячів почалися утиски і ганьба, і становище їх, як це видко, наприклад, з автобіографічних уривків В. Б. Антоновича, було дуже тяжке. Щи¬ рий приятель В. Б. Антоновича Т. Рильський склав популярні на¬ черки української історії для народа; підосланий агент поліції ви¬ крав у нього уривки з них; про це було зроблено слідство, і книжка тоді (1861 року) не побачила світу, а видається тільки зараз ре¬ дакцією „Нашого Минулого" 2). 1863 р. було видано накази про за¬ борону українського слова; „вьісочайшія нове лінія " 1876 і 1881 років його стверджували, доповнювали й поширювали, і тільки 1905 р. вирішено було їх переглянути і запрохати думку про це Петроград¬ ської Академії Наук, Київського й Харківського Університетів і
Ц Куліш, Хуторна поезія. Львів 1882, стор. 38.
2) Див. розвідку В. В. Міяковського „Начерки вкраїнської історії" Т. Рильського, На підставі секретного архівного діла ген.-губ. архіву.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ 33
київського, * подільського та волинського ген. -губернатора. Академія Наук склала велику (на 96 стор.) записку „Обж отмГнГ стисненій малорусскаго печатнаго слова", та її було надруковано тільки на „пра- вахж рукописи" (Спб., 1905). Тут Академія висловилася, що „малорус- ское населеніе должно имГть такое-же право, какж и великорусское, говорить публично и печатать на родномж своемж язьїк'Ь". Забо¬ ронне цензурне розпорядження 1863 року викликано було польським повстанням цього року, бо з ним зв'язали й українофільство, в дійсності з ним не зв'язане, а згаданий указ 1876 року був визваний розвитком українського письменства та широкою 4 науковою працею „Юго-За- паднаго Отдфла Географическаго Обгцества"; діяльність його теж було припинено, бо український рух зв'язували з соціалізмом і сепа¬ ратизмом. Наслідком утисків українського письменства й науки було перенесення її по-за межі України — до Галичини, де 1873 р. на зібрані на Вкраїні гроші було засновано „Товариство імени Шев¬ ченка", яке видало досі безліч цінних матеріалів і розвідок з істо¬ рії, археології, етнографії, етнології України. Та видання Товариства, що без них ніяк не можна було перебутися в студіях у цих галузях українознавства, було заборонено привозити до Росії й на Вкраїну, хоч значну участь у його діяльності брали українські вчені: Тільки там, у Львові, могли з'являтися оригінальні й перекладні наукові розвідки вкраїнською мовою з історії України, а українські істо¬ рики, філологи, етнографи не могли викладати по-українськи, ані видавати своїх праць по-українськи: це була аномалія, некорисна навіть для Росії, не кажучи вже за Україну.
Ба й за наших часів професорові М. Ф. Сумцову, ще як він був доцентом у харківському університеті, уряд не дозволив обо¬ роняти докторську дисертацію про Лазаря Бараноьича, хоч ЇЇ було прийнято факультетом, бо там запримітили негативну характеристику московських воєвод ХУІІ в. в Малоросії, і він мусів, як колись М. І. Костомаров, написати нову дисертацію „ХлГбж вж обрядахж и пГсняхж". Коли той-таки М. Ф. Сумцов почав викладати свій курс української народньої словесности в харківському університеті по- українськи й коли про це довідалося Міністерство Народньої Освіти, то йому цей курс заборонили, а мені, як тодішньому ректорові, мі- ністер Шварц надіслав офіційну вимову за те, що я сам не припинив цього курса. А в одеському університеті таку вимову одержав О. С. Грушевський за те, іцо читав по-українськи свій курс української історії.
Другим огнищем вільної української думки зробилася Женева, куди виемігрував на початку 70-х років професор-історик Драгоманів,
з
84 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
і тільки там могли побачити світ „Політичні пісні“ українського народу, які являють з себе дуже цікавий матеріал для української історії, не кажучи вже про фольклор,
Нехай-же тепер буде’ здійснено високий принціп свободи нау¬ кового ч досліду в усіх галузях людського знаття та пошана до української мови, про яку нагадують слова російського поета, кн. Вяземського, що сказав про мову взагалі:
Язвись єсть исповїудь народа;
Віз неми> ельїшится его природа,
Его душа и бнтк родной.
Подивимося тепер, я ке -ж сучасне становище української істо¬ ріографії в сьогочасному письменстві.
Тепер, коли вже визнано необхідність історії українського народу, як окремої наукової дисціпліни, присвяченої еволюції цього народу, коли ми вже маємо навіть спроби систематичного викладу його історії в наукових працях М. С. Грушевського і Н. Я. 0фи- менкової, треба було-б мати й систематичну українську історіографію. Але, на великий жаль, ми її не маємо. Не маємо навіть жадного короткого й загального нарису такої історіографії. А потреба у ньому дуяіе велика і взагалі, і для викладання по вищих школах курсу української історії зокрема. У зв‘язку з курсом української історії необхідно викладати слухачам вищої школи також і курс україн¬ ської історіографії, бо знанням її головним чином і одрізняється наукове викладання й розуміння історії по вищих школах од викла¬ дання її в середніх школах, де не буває вказівок на джерела й розвідки, що на їх підставі складається історія. Навпаки, по вищих школах, викладаючи критично-науково українську історію, необхідно дати слухачам загальний нарис і джерел для української історії, яко науки, цеб-то тих двох частин, на які поділяється всяка істо¬ ріографія взагалі, рівночасно й українська.
І я певен, що всі, хто викладав і викладає українську історію по вищих школах, викладали також і українську історіографію. Не¬ забутній мій учитель, проф. Володимир Боніфатієвич Антонович, коли я ще слухав його лекції в київському університеті (а це було в кінці 70-х років XIX ет.), читав нам курс української історіогра¬ фії, власне кажучи першу частину її (тільки огляд джерел), і цей курс було навіть одлітографовано під назвою „Источники для исто- ріи Юго-Западной Россіи“. К. 1881 (Курси, 1880—1881), 104 стор. і).
*) Крім цього літографованого курсу, який, здається, не був перевірений небіжчиком В. Б. Антоновичем, а являє з себе записи його слухачів, я користу¬ вався ще й записами цього курсу Е. М. Антонович-Мельник, які де-в-чому переві¬ рялися небіжчиком. Так один текст записів перевірявся другим.
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ 35
Курс В. Б. Антоновича в виданню значно скорочений у порівнянню до його змісту на лекціях. Усі джерела української історії В. Б. поділяв тільки на три групі: 1) тубільні (літописи), 2) офіційні до¬ кументи (тубільні й польські) і 3) джерела чужоземні (німецькі, польські літописи, компіляції, мемуари сучасників і подорожників — чужих і своїх). Що-до класифікації, то вона, як бачимо, не видер¬ жана і не повна: мемуари своїх людей стоять укупі з записками чужоземців; немає ні житій, ні хронографів, ні пам‘яток народньої словесности, ні памйіток археологічних; починається огляд джерел тіль¬ ки з литовської доби, бо передмонгольську Русь і її джерела небіжчик відносив до передмонгольської доби загальної руської історії, й систе¬ матичної історії українського народу не викладав, бо мусів читати лекції згідно з планом факультетського викладання для російської історії, і читав два курси: 1) передмонгольську добу і 2) історію Ли¬ товської Русі. Цим літографованим курсом користувався акад. В. О. Іконніков у свойому відомому „ОпьітЬ русской исторіографіиа. Але, на великий жаль, цей курс не був надрукований і тому не мав такого широкого розповсюдження, якого заслуговував, яко довголітня праця великого знавця й найавторитетнішого критика джерел україн¬ ської історії. В. Б. Антонович знав так, як ніхто, джерела для україн¬ ської історії, сам здобув багацько нових джерел, критично розглядав і видавав їх, і тому його курс, справді, являє з себе самостійний систематичний критичний розгляд джерел, особливо цікавий у тих частинах його, які торкаються литовсько-польської доби в україн¬ ській історіографії. Згадуючи про цей курс, який і я слухав у не¬ біжчика, мушу сказати, що він був дуже корисний для мене, бо давав мені змогу зрозуміти загальний склад джерел для історії України з литовських часів; про джерела старої київської доби опо¬ відав нам Володимир Боніфатієвич на своїх, лекціях історії перед¬ монгольської Русі. Діло свого вчителя продовжували його учні. М. С. Грушевський надрукував у відомому виданню „Украинскій народи ви его прошломи и настоящемч/* (т. 1-й, стр. 1 — 37) нарис — „Развитіе украинекихп изученій ви XIX в,Ьк,Ь и раскрнтіе ви нихч> основньїхЧ) вопросовж украиновї>д!шія‘‘, де торкається, між иншим, і студій історичних. А за широкі й глибокі його студії над джере¬ лами і розвідками з історії українського народу свідчать його численні примітки й критичні огляди літератури з української історії, які розкидано по всіх 8 томах його монументальної „Історії України- Русі“. Про потребу підручника української історіографії для слуха¬ чів і слухачок вищих шкіл свідчить те, що й проф. В. 10. Данилевич мусів видати свій літографований курс лекцій української істо-
36
СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
ріографії, що входить у склад його загального курсу російської істо¬ ріографії, як- окремий відділ *). в ньому автор торкається таких питань: літописи, синодики, описи архівів, видання актів, пам'ятки словесности, мемуари і щоденники, польські джерела, музеї. Виклад в автора занадто схематичний і має бібліографічний каталожний ха¬ рактер. Про пам'ятки літератури не сказано нічого. До мемуарів занесено те, що, на мій погляд, відноситься до записок чужоземців (наприклад, Герберштейн, Ерих Лясота, Боплан і инші).
Викладаючи історію українського народу в харківському дер¬ жавному університеті, в харківському жіночому університеті й українському історично- філологічному факультеті в Полтаві, я давав там також нарис української історіографії _й не міг порекомендувати своїм слухачам і слухачкам жадного підручника, щоб готуватися їм до іспитів. І тепер, бажаючи допомогти в цій справі досить великому числу учнів вищої школи, а також учителям середніх шкіл та лекторам курсів українознавства й усім тим, хто £оче студіювати українську історію, я вирішив дати загальний нарис української історіографії, як першу спробу, викликану пекучою потребою вищої школи й самоосвіти. Зміст його мусить бути багатий фактами й бібліографічними вказівками, бо і ті і ті дуже потрібні під сучасний мент, коли пробуджується народня самосвідомість і любов до рідної історії, що передовсім веде до цієї самосвідомости й дає ґрунт народнім масам для праці над будуванням життя на зойсім инакших підвалинах, ніж це було раніше. Я розумію, що не можна обме¬ жувати історіографію ^чисто фактичним її змістом, і до неї треба-5 було додати й те, що "торкається теорії історичного процесу, і цьому Я присвячую два перші розділи своєї праці, й далі буду обговорю¬ вати це питання в другій частині своєї монографії, де буде розмова про різні напрямки й школи в українській історіографії. На жаль, з цього боку у нас майже нічого ще не зроблено, тимчасом як з української історіографії чисто фактичного змісту ми знаходимо все таки деякі праці у нашій літературі.
Велику допомогу для української історіографії дає відомий „Опнтж русской исторіографіи" акад. В. С. Іконнікова, особливо друга частина другого тому її, де ми знаходимо надзвичайно ґрунтовний фактичний і бібліографічний огляд українських літописів і инших, зв'язаних з ним, пам'яток письменства. У перших двох книгах пер-' шого тому для мене були корисні розділи, присвячені теорії історії.
і) Литературньїе и вещественньїе источникн русской исторіи. К., 1914 ^
СХЕМА. УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
розділи, де е звістки за Київську Тимчасову та Віденську Комісію для розбору давніх актів, де оповідається про діяльність наукових історичних товариств, котрі видавали матеріали для української історії {Московське, Київське, Одеське, Харківське) з оглядом журналів; розділ, де зроблено огляд державних і центральних архівів, в яких переховується багацько матеріалів і для української історії, архівів, як на території України (напр., Київський, Віденський — центральні, Харківський), так і московських, і петербурзьких (Архів Міністер¬ ства Юстиції й М-ва Чужоземних Справ у Москві; сенатський і сино¬ дальний у Петербурзі та инші), губерніальних, мійських, військових, церковних, манастирських; далі так само бібліотек, починаючи з цен¬ тральних: Петербурзької й Р у мянців ської у Москві, фамільних і приват¬ них архівів і бібліотек і музеїв, чужоземних архівів, бібліотек і музеїв. В першій книзі другого тому ми знаходимо велику розвідку про старі й обласні літописи. У другій — цілий ІУ-й відділ присвячено західньо-руеьким (литовсько-руським) і українським літописам (1489 — 1(174 стор.) і зроблено детальний огляд цих літописів, а також і хро¬ нографів західньо-ру ської редакції. Далі тут -таки знаходимо У-й відділ? присвячений житіям і окремим оповіданням і подорожам узагалі; деякі з цих джерел торкаються України. В останньому, III ро зділі цього У -го віддійу, гцо його 'присвячено питанню про ви¬ дання пам'яток, на 7 сторінках оповідається про видання україн¬ ських літописів (1948-1954). Та ці чотири томи„Опнта исторіографіи" не охоплюють усієї першої частини російської історіографії, і високо¬ шановний акад. В. С. Іконніков тепер працює над закінченням, цеб¬ то над оглядом листів, мемуарів, записок чужоземців. Проте і в сьогочасному неповному свойому змісті монументальний „ОпьітяУ В. С. Іконнікова стане мені у великій пригоді, особливо тим своїм розділом, присвяченим західньо-руеьким і українським літописам, бо тут старанно зведено до купи все те, що висловлено було про них у науковій літературі, з додатком і власних розвідок.
Що-до фактичного змісту моєї історіографії, то він, як я вже сказав раніше, відповідатиме змістові історії українського народу в її сьогочасній схемі, як з боку хронологічного, так і географічного іі етнографічного. Хронологічно моя історіографія захопить джерела й розвідки для історії Русі- України з IX ст.,'а також почасти й ра- нішу добу, яко вступ до цієї історії, кінчаючи нашими часами; а з боку географічно-етнографічного — всю територію, яку займала або займає українська людність по всі ці часи. На історію України я дивлюсь, як на історію народу, де повинно одбитися усеньке його життя, усі його сторінки, і політичні, і економічні, і культурні,
38 СХЕМА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ І ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
й тому я повинен буду зробити в першій частині своєї монографії огляд усіх джерел, котрі торкаються цього життя. Ми беремо тую схему джерел для української історіографії, яку вже раніше утворив і ви¬ конав К. М. Бестужев-Рюмін для російської історіографії: 1) лі¬ тописи; 2) окремі оповідання й житія; 3) мемуари й листи; 4) па¬ м'ятники юридичні й акти державні; 5) пам'ятки словесності!, усні й писані; 6) пам'ятки археологічні; 7) оповідання чужоземців. В цій схемі витримано повноту й послідовність джерел у залежності від їх значіння для історії; починається схема літописами, а кінчається археологічними пам'ятками Б. Кожний розряд цих джерел ми по¬ діляємо на відділи, в залежності від того, якої саме історичної доби вони торкаються: чи староруської, чи литовської, чи старо- гетьманської. Виникає тільки складніше питання про те, що саме повинно увійти до останнього, сьомого відділу — чи тільки подорожі чужоземців по Вкраїні, чи всі чужоземні джерела ^взагалі, цеб-то і літописи, і житія, і пам'ятки словесности й т. п. З чисто практич¬ ного боку, здається, буде краще залічити оце все до відділу опо¬ відань чужоземців.
ч
*) Про инші схеми джерел дивись у В. С. Іконнікова „Опьіт-ь русской ксторіографіи“, том другий, книга перша, стор. П — X.
✓
ч
Розділ III.
Стародавні україно-руські літописи князівської доби.
Списки літописів і Тх поділ. Списки «Повісти временнмх'ь літк». Видання «По* вісти». «Повість» і київо-печерський манастиц, Головніші наукові розвідки, при¬ свячені «Повісти». Дві" найновіші розвідки акад. О. О. НІахматова: 1) про старо¬ давні літописні зводи і 2) про «Повість». Зміст «Повісти». Джерела «Повісти».
Почесне місце між історичними джерелами в усіх народів зай¬ мали літописи, цеб-то хронологічні записи про події, уложені по ро¬ ках без історичного зразку між подіями, без того прагматизму, який з'являється тільки в історії. Таке поважне значіння мають літописи й у русько-українській історіографії. Літописання розпочалося в ки¬ ївській Русі-У країні дуже хіано, з початком христіянства в X ст. і стояло з ним у тісному з'язку, бо разом з христіянством прийшло й письменство. У київську добу, коли утворювалася й утворилася є д и н а київська держава, яка об'єднала всі слов'яноруські землі, утворився й єдиний загальний літописний звід — так звана „Повість временннх'ь Л'Ьть", що присвячена усій території тодішньої київської Русі за перших її князів і їх діяльности. З другої половини XI віку едина київська Русь розділяється на цілу низку областей, і починається нова обласна доба і в історії України-Русі, на підставі федеративного з'язку областей. Не дивно, що при таких обставинах і єдиний доти літопис, або краще сказати його звід, тепер замінюєть¬ ся місцевими обласними літописами. Так на письменстві, на літопи¬ сах, одбилися умови політичного устрою, його еволюція.
Ми звернемо найперше увагу на русько-українське літописання за київської велико-князівської доби, а потім оповідатимемо й про обласні русько-українські літописи.
Літописи дійшли до нас не в оригіналах, а в списках од XIV до XVIII ст. Найбільша частина списків належить до ХУ-ХЛЛ ст., і тому така велика сила критичних питань виникає з приводу літо¬ писів, їх тексту та їх авторів. Ще 1846 року Петербурзька Архео¬ графічна Комісія мала 168 списків. Невеличка з них частина була пи-
40 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
сана на пергаменті — це так звані харатейні списки; сюди належать^ Лаврентівський, Троїцький, Синодальний. Решта, і серед них най- важніший для нас — Іпатський, були написані на папері. Списки поділяються на розряди в залежності од доби й місця, коли й де саме їх було складено. З цього боку є такі розряди літописів: київський початковий літопис, київський обласний і волинсько-га¬ лицький — усі три містяться в Іпатському спискові; суздальський розряд, або суздальський літопис у списках Лавр., Акад.; Перея- славля суздальського; новгородський розряд і т. и.
Списки поділяються ще також на редакції або ізводи, як, напри¬ клад, початковий (начальний) літопис південного ізводу (Іпатський сп.) і той-таки початковий літопис суздальського ізводу (Лаврентів- ський сп.). Окрім того, всі списки діляться іце на: 1) короткі, 2) просторі й 3) середні. При виданню списки одного ізводу і редакції обТднуються, і видання друкуються з ріжних списків. Та є й такі літописи, що видавалися з одного списку.
Звертаючися до списків початкового київського літопису — „По¬ вести времешшхж л’Ьт'ь", бачимо, що раніш од инших став відомий так званий Радзивилівський або Кеніґсберґський1), що його було приве¬ зено спочатку в копії, а потім; і в оригіналі ззакордону. Він був писаний півуставом наприкінці ХУ ст., оздоблений 604 малюнками й перейшов у власність до кн. Ян. Радзивила (тому й називається Ра- дзивилівським) із бібліотеки м. Кролевця(в Німеччині). На початку ру¬ копису читаємо відомий його заголовок: „ Повгьсть временних'Ь ліьть черноризца Оеодосьева манастиря Печерьскаго , откуду єсть поиїла Руская земля и хто в ней началг первгье княжити* . Такі заголовки бачимо і в инших списках — Іпатському, Хлєбніківському; у цьому останньому додано ще імйі Нестора, як і в деяких инших списках. Другим поважним списком, де міститься „Повість врем. Л'Ьтж44, був Лаврентівський. Він названий так од імення переписувача, ченця Лаврентія, що його переписав за дорученням суздальського єпископа Діонисія і зробив свій підпис під 1377 роком, а це свідчить про те, що список належить до другої половини XI У ст. Цей список також являє собою літописний звід, що в йому маємо,, Повість врем. лРтч>“ у редакції початку XII ст. і її продовж, ення, де викладаються події північно-східньої, головним чином, суздальської Русі за обласної доби, цеб-то у ХІІ-ХІІІ ст. ц далі. Писано рукопис уставом і півуставом. У цьому тільки літописному спискові вміщено Мономахову науку
Розвідка про нього акад. О. О. Шахматова «Изслідованіе о Радзивилов • ской или Кенигсбергской літописи». 1902, 114 стр.
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
41
дітям „Поученіе Владимира'*. Схожий до 1208 р. з Лаврентів- еькин також і Літописець Переяслав ля суздальського, який кінчиться 1214 роком і знайдений у рукописному збірнику другої половини ХУ-го ет. Четвертий, особливо цінний для історії Русі-України, це Іпатський список, названий— так од імення іпатського манасти- ря в костромській губ., де його було знайдено. Вчені гадали, що він належить до першої половини XIV, або до кінця XIV і до початку XV, або навіть до кінця XV ст. Нині доведено, на підставі водя¬ них знаків того паперу, на якому він написаний, що писано його 1425 року, бо він писаний на французькому папері приблизне/ цього року (за Ліхачовим). Цей список містить у собі, як і всі попередні, най¬ перше „Повість врем. л'Ьт'ь", а далі київський та волинсько-галиць¬ кий обласні літописи, і тому, як я казав, він найважніший для нас, найважніший не змістом „Повести**, бо для неї мають таке саме по¬ важне значіння й инші списки, про які ми казали (Лавр, і др.), а своїм продовженням, бо коли в продовженню Лавр, списку ми чита¬ ймо оповідання про події північно-ехіднЬої Русі, то в Іпатському, в його продовженню, читаємо про події південної Русі — Київщини, Волині й Галичини за обласної доби. Усіх сторінок у рукопису 612, а в „По- вГсти“ 1Ш. „ПовГсть“ писано півуставом. До Іпатського списку на¬ ближаються „ХлГбниковскій** і „Погодинскій** , що зовсім схожі один з одним. Зроблено вказівки ще на один список розряда Іпатського, близький до „Хл'Ьбниковекаго**; переховується він у Кракові, в біб¬ ліотеці кн. Чарторижських.
Що-до видань „ПовГсти** за всіма цими списками, то, не перелі¬ чуючи їх усіх, зазначимо тільки найважніші: 1) Петерб. Археографіч¬ на Комісія надрукувала 1846 року Лаврентівеький список літопису в його повному складі у свойому виданні „Полное Собр. Рус. Лйт.“, т. 1-й; сюди увійшов стародавній текст „ПовГсти** (но списках Лавр., Іпатс-ьк., Хлєбн., Радзив. і Троїцькому 1-му), що кінчиться 1100 |)оком, бо наприкінці зроблено таку приписку: „Игуменг Селивестр'ь Святаго Михащга написахг книги си літописець, надтяся опік Бога милбеть пріяти, при князі Володимирі , княжащю ему Києві , а мні вг то время игуменящю у святаго Михайла вь 6624 (1116), индикта 9 літа , а иже чтеть книги сія, то буди ми вг молитвах г“ (123). Далі йде продовження літопису за Лавр., Радзив. і Тр. 1-м списками од 1112 року до 1305 року. Наприкінці знаходиться приписка ченця Лаврентія, де він каже, що скінчив пе¬ реписувати літопис „вл> лГто 6885“ за єпископа 'суздальського Діо- нисія та вел. кн. Дмитрія Константиновича, цеб-то значить 1377 року. Далі, як додаток, ішов Троїцький список з 1206 року, цеб-то
42 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
з того року, з якого цей список почав одрізнятися од Лавр., кінчаючи 1419 роком.
2) Року 1843-го Археографічна Комісія видала знов 2-й том „ТІолн.
Собр. Рус. Л£т.“, тоб-то Іпатський список. Але до цього видання не увійшов початок Іпатського списку, який містить „ПовРсть временньїхт, лРтт>“, бо його вважали за додатковий до Лаврентів- ського списку, і видано тут тільки обласні київський і волинсько- галицький літописи; перший іде до 155 стор. і кінчиться 1200 ро¬ ком, другий починається 1201 роком і кінчиться 1305 роком на 227 стор. . _ ’
3) Та-ж таки Петерб. Археографічна Комісія видала друге й третє видання Лаврентівського літопису й друге видання Іпатського: 1) літопис за Лавр, списком, порівняним з Радз., Троїцьк. 1-м і Троїцьк. 2-м, 1872 р. (512 -{-63 стор.); 2) 2-е ридання 1897 року (212+-40-{-63 стор.), з додатком повчення Мономаха; 3) Літопис за Іпатським списком, порівняним з Хлєбнік. і Погод. 1). Опб., 1871р. (61 6 -р 33 -{- 28 -{- 12 стор.). Прогалини в Іпатському сп. "поповнено з по¬ дібних до йогЬ, а варіанти вміщено в примітках. А що найважніше— тут цілком вміщено „Повість временннх'ь лгЬтж“, що її не було на¬ друковано в першому виданню Комісії; тут вона займає 191 сторінку тексту.
Окрім цих окремих видань літописних списків „Повести" 1876 року, Л. Н. Лейбович видав зводний літопис, куди увійшли опові¬ дання усіх літописів про руські події взагалі, а не тільки те, що було в „ПовгЬсти“ « Сводная ліьтопись , составленная по всгьм'ь из- данним'ь спискам'Ь літописи Л. ТІ. ЛейбовичелГо. В. 1. Повіьсть временнихг ліьть. Спб., 1876, XII, 414 (на стп-р. 216-337 окремі статті , 339-414 покажчики). В основу покладено Лавр, список, як харатейний, старий і справний, а для варіянтів — 2 инші (є й пізніші).
Було видано „Пов4>сть“ і в французькому перекладі відомого вченого Л. Леже (С Ь. г о п і р и е сі і і е й е N е^ і о г, 1 г а й и і і е а її г 1 е і е х і е 81 а у о п-г и з з е, а у є с іпігойисііоп е ї с о т т е п і а і г е сгіііцие Ь. Вео*ег, р. 1884, XXVIII, 399). 0 й латинський пере¬ клад „Повести", далі чеський, польський, данський і німецький пе¬ реклад.
За наших часів *Повї>сть“ видав акад. О. О. ПІахматов: „Повість временньїхж л!>тп“. Томи, 1-й, вводная часть, тексти, примішаній.
Изд. Имп. Археографической Комиссіи. Спб., 1916.
_ * _ _ _
1)«ХлгЬбниковсній> список Публ. Бібл., писаний на папері уставом у другій половині XV ст., раніше належав коломенському крамареві ХлКбникову; «ГГогодин- скіш — писаний півуставом кінця ХУІ ст.
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -руські ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ 43
Петербурзька Археографічна Комісія ще 1871 року видала „По¬ вість времешшхть лйтж по Ипатскому списку" (195 стор.) фотоліто¬ графічним способом, і це видання заміняє самий рукопис, бо являється його Іасзішіїе. Воно дуже важне з філологічного боку, і ним треба користуватися на семінарах історично-філологічних фа¬ культетів. На першій сторінці його читаємо: „ Літописець Киевской* .
Звертаємося тепер до „Повести временньіхгь лйттЛ Складено' було ії в Київі на початку XII ст. на ґрунті тієї освіти, що розви¬ нулася в 'Київі, як матері городів руських, як культурному центрі середньої Наддніпрянщини, як одному з найстаріших її міст, де скла¬ лася київська держава, де прийнято було христіянство; у Київі, що пере¬ бував у постійних зносинах з Візантією, в якому з'явилися манастирі і серед них знаменитий печерський манастир. У зв4язку з христіян- ством, як відомо, почалося письменство; з'явилися навіть школи вже. за Володимира й Ярослава Мудрого. За часів Ярослава, при Софійському соборі, ним-таки збудованому, було закладено бібліоте¬ ку, де були переписувачі й перекладачі. З іменням Ярослава Муд¬ рого звсязане й утворення частини „Русской Правдьі", а ще далеко раніше за часів Олега, Ігоря й Святослава у X ст. було складено руською мовою, або, краще сказати, перекладено на що мову, умови київської Русі з греками. Умови ці — це наші перші правничі, між¬ народні пам'ятки.
На такому певному ґрунті виросло й наше літописання, іцо особливо міцний звАзок має з київо-печерським манастирем, засно¬ ваним преп. Антонієм і Тео досієм. Він мав величезне значіння й з освітнього, культурного і навіть з політичного боку, бо туди звичай¬ но заходили й заїздили князі, радилися про політичні справи, скли¬ кали там і инакші наради; серед ченців поширена була не самісінь¬ ка грамота, а й більш широка освіта — письменство, завдяки чому з печорського манастиря вийшло чимало єпископів, ігуменів, письмен¬ ників. На зразок печорського манастиря утворилося в Київі та Ки¬ ївщині чимало инших манастирів. Ченці печорського манастиря ро¬ били подорожі на Схід, як, наприклад, Антоній, ігумен печорського манастиря. Варлаам побував у Єрусалимі і Царгороді. Не дивниця, що в київо-печерському манастирі велися й манастирські літописи.
„Чертьі и р'Ьзм", здається, були в руських слов'ян ще перед ки¬ рилицею, утвореною св. Кирилом. Кирил знайшов у Корсуні євангеліє і псалтир, писані руським письмом. Значить, письменство було на Русі ще до початку христіянства, а з христіянством воно пошири¬ лося, особливо під впливом Візантії та Болгарії. В Х-ХІ ст. було
/
44 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
складено й перекладено багацько пам'яток письменства. Заявилися й такі свої письменники, як митр. Іларіон.
Серед ченців київо печорського манастиря ми бачимо багато книго лгобців;, серед них Теодосія, що писав казання, і Якова, що написав житіє Володимира й переказ про Бориса й Гдіба; ці твори були джерелом і для „Повести". Взагалі треба сказати, що до „По¬ вести" увійшло чимало оповідань з старіших од неї пам'яток. Такі, наприклад, були умови з греками, записи в церковних книгах — па¬ схальні таблиці; ці записи почалися з часів Олега і увійшли до „Повести", як її короткі замітки. Так „Повість" являє з себе не¬ мов архів, де зберіглися пам'ятки письменства, що самі до нас не дійшли. Серед них були й літописи старіших часів, ніж „Повість". У київо-печерському манастирі вівся манаетирський літопис, та тут були записи й не про манаетирські події. Серед ченців київо- печерського манастиря ми бачимо й Нестора, який написав житіє Бориса й Гліба і житіє Теодосія, і якого вважали за манастирського лі¬ тописця і навіть автора „Повести". Полікарп у печерському па¬ терикові каже про нього: „Нестор же иже написа лгьтописец“. Літопис київо-печерського манастиря окремо, до нас не дійшов, але частину його в усякому разі можливо виділити з літописного зводу, з „Повести": це будуть оповідання його про початок манастиря, про відкриття мощей Теодосія. Виділяють у „Повести" і далі уривки з записів ч київо-печерс&кого манастиря — розграбування манастиря 1096 року половецьким ханом Боняком, де ми чуємо оповідання чен- ця-самовидця, який каже: „чамг сущими по кіьльям'ь почивсіющим'Ь по заутрени ... намг же бмоюащимг за домг монастиря і)... і чи¬ мало инших оповідань. Уривок з літопису печерського манастиря дослідувачі визнають і в оповіданнях його за XII в., цеб-то вже в київському обласному літопису. В основу печерського літопису, ко¬ ли автором його й не був Нестор, покладено його оповідання. І в других манастирях велися синодики й записи, а з видубицьким ма- настирем зв'язане ім'я ігумена його Сильвеетра, якому навіть припи¬ сується авторство „Повести". Київське письменство за Х-ХІ в. в. було досить численне; до нього належить і „Повість", що її скла¬ дено було на підставі раніших джерел не пізніше самого початку XII ст., приблизно після 1110 року, яким вона кінчиться, наприклад, у Іпатському спискові* 2).
Але поруч з церковною стихією ми помічаємо в літопису й не церковну, напр., фактичні, героїчні оповідання про перших київських
*) ЛКт. по Ип. списку. Спб., 1871, стор. 162.
2) Див. фот.-літ. видання Іпат._літ., стор. 195, 2 вид. 1871, стор. 191.
\
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ 45
князів та їх бояр, навіть пісні про хоробрих, цеб-то лицарів; знаємо ми й Бонна, що співав такі пісні Ярославові й Мстиславові.
На такій основі складався наш початковий літопис „Повість времешшхчь л'ЬттЛ Він зв'язаний з боку літературного з візантій¬ ською історіографією з тамошніми хронографами, що були для нього зразком, хоч і не єдиним, бо він має де- що схожого і з західнім» анналами, і то тільки формою своєю, а не внутрішнім змістом. І з боку літературного „Повість" одрізняється од хронографів (наприклад, що-до хронології, літописи перейняли візантійське літочислення од сотворення світу, але затримали березневий початок року до кінця XIV ст., коли він замінився вересневим). „Повість временньїхв лгІ>тв'с — це „временник44, аннали, цеб-то первісна літописна форма з хроноло¬ гією і з роками, що під ними иноді нема оіїЬвідання про події. Осно¬ вою хізонології, а почасти й самого літопису, були пасхальні таблиці, які й збереглися до наших часів: такий невеличкий короткий реєстр подій за 862-1277 р. ми знаходимо в Синод. Кормчій XIII ст. і за 1051-1340 р. в харатейному рукопису XIV ст. Але можливе, що ці відомості, навпаки, взято з якихось літописів і потім скорочено. Окрім того, були записи і на книгах. Позичив літописець де-що і в візантійських хронік. Та тії оповідання, що їх занесено до „Повести44, були записані не в самісінькому тільки Київі, а й по инших мі¬ стах, напр., у Чернигові, Переяславі, і навіть у Новгороді й т. п., де могли вестися місцеві літописи. Складання літопису вважалося по¬ важною, благочестивою, громадською, а иноді й державною справою.
Наукові розвідки, над літописами, а між ними і над „Пов'Ьстьто44,. дуже численні, і вони досить з'ясували нарешті головні питання про них. Одеилаючи читщіів до відповідних бібліографічних вказівок *) і до загального бібліографічного огляду, зробленного акад. В. С. Ікон- ніковим * 2), ми тільки нагадаємо про найважніші питання в зв'язку а найголовнішими працями в їх історичному розвитку.
Наукові розвідки про літописи та про „Повість" почалися ще в XVIII ст. з Татіщева (в його „Иеторіи Россійской"), який знай-, шов старіший од „ПовФети", так званий Йоакимівський літопис; одні вважали його за вигадку, инші надавали йому значіння, особливо дру¬ гій його частині, певнішій, ніж перша. В усякому разі це найшвидче історична компіляція. Торкається Татіщев і питання про Несто- рів літопис і описує ті літописні списки, які були у нього. Пра¬ цювали над „Повйстью44 Міллер, кн. ІДербатов і Волтін, але більш од утсіх славетний Шлецер, який поклав початок для критичного роз~
*) Опьіт'ь русской исторіографіи, т. II, книга первая. К.,1908, стор. 396-401.
2) ГЬМет, стор. 326-396, 401-408.
46 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
гляду * *ПовгЬсти“, або, як він називав її у свойому „Несторі“, Несто- рового літопису, і міцно звсязав своє ім‘я з ім'ям Нестора, якому й присвячена його працй (вийшла спочатку в 5 томах по-німецьки 1802-1805 р., а потім у російському перекладі Д. Язикова в 8-х томах 1809-1819 р.). Ця книжка була для своїх часів класичною, та й нині не втратили значіння її коментарії до перших сторінок „По¬ вести" (вони, як і переклад, на жаль, доведені автором тільки до 980 р.), і нею необхідно користуватися на семінарах про початковий літопис. Як критик-раціоналіст, Шлецер прийшов до висновку, що у Нестора багацько байок, але що він стоїть вище' од пізніших поганських і польських літописців і що може деякі з цих байок на¬ лежать не йому, а його переписувачам. Після Шлецера писали про „Повість" і російські вчені. Особливе місце зайняв тут Каченовський, як представник так званої скептичної школи; він висловив сумнів проти певності! її оцовідань, бо визнавав її за дуже пізню памсятку ХІІІ-Х1У в. 1). Проти Каченовського за „Повість" висловилися Поґодін і Бутков 2); вони за автора „Повести", написаної у Київі в к. XI або в початку XII в., вважали Нестора, а оповідання літо¬ пису за зовсім певні. Поґодін довів певність свідоцтв „Повести" ори¬ гінальним доказом: на підставі оповідань лшших руських пам'яток і чу¬ жоземців, він виявив правдивість усіх звісток „Повести". Бутков з свого боку теж доводив певність оповідань „Повйсти" і її старо¬ давність проти доказів скептиків. Приналелшість „Повести" Несто- рові підтримувалася головним чином тим, що в списках була вка¬ зівка на автора, як на ченця-чорноризця київо-печерського ма- настиря, а в деяких списках стояло навіть ім‘я*цього ченця — Нестора. Питання про Нестора, як автора „ПовгЬсти“, було поставлено на инакший ґрунт проф. Казанським Н, який висловився, що літопис, який називається Несторовим („Повість временньїх'ь л'йт'ь"), не може в дійсності належати до Нестора, як автора житія Теодосія печерського. В житії Теодосія (а його автором був, безперечно, Нестор, бо він сам про це каже у ньому) він про себе оповідає, що прийшов до київо-печерського манастиря тільки вже за ігумена Стефана, наступника Теодосієвого, а в літопису про печерський ма- настир зазначується, що він прийшов до манастиря за Теодосія і був його учнем. 0 й инші суперечності між літописом і житіями, складеними Нестором; далі сумніви про Нестора, як автора „По¬ вести", збільшувалися, і, навпаки, підкреслювалася думка, що авто-
1) Вказівки на його статті див. в „Опьітій* акад. В. С. Іконнікова."
2) М. П. Погодинв, Несторт». Истор.-крит. разсужденіе о началі рус. лгЬто- писей. М., 1839; II. Г. Бутковв, Оборона лБтописи Несторовой . отв навита скеп- тиковв. Спб., 1840.
* Ф
47
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
ром „Повісти", або краще сказати цього літописного зводу, був не Нестор, а ігумен видубицького манастиря, Сильвестер. Ізм. Ів. Срез- невський * 2), на підставі своїх дослідів про літописи, зробив висновок про дуже ранній початок нашого літописання: на . його думку щорічні •записи велися вже на початку X ет., як і хронологи та реєстри, зв'я¬ зані з пасхальними таблицями; старий літопис, на його думку, дове- дено було тільки до 986 року, а звід було складено в 1113-1116 ро¬ ках, мабуть Сильвестром. Акад. М. І. Сухомлінов у своїй розвідці 3) вирішив багацько важних питань про літопис, як пам'ятник літера¬ турний, а саме про списки його, про початок і розвиток. літописання, про запозичення, про самостійну частину літопису, про мову; 'а особ¬ ливу увагу звернув він на джерела літопису. М. І. Костомаров 4 5), аналізуючи „Повість", вважає за автора звода Сильвестра, а не Нестора, розглядає зміст зводу Сильвеетрового і приходить до висновку, що він поділяється на повість старих літ, майже до 1043 року, на повість печорського манастиря, десять инших повістей і оповідань. У другій своїй праці М. І. Костомаров зупиняється над переказами і легендами „Повісти" б). Року 1868 вийшла монументальна розвідка проф. Бестужева-Рюміна про склад руських літописів до кінця XIV ст. 6). Він, як і Срезневський, визнає ранній початок літопи¬ сання у Київі (Х-й вік, а може навіть і ІХ-й), користується для аналізу звода (до 1110 року) звістками пізніших зводів і инших джерел і розкладає звід на окремі оповідання і місцеві короткі за¬ писи. На його думку (і це він з'ясував дуже міцно) „Повість" це звід, складений на самому початку XII ст., і він перелічує його джерела, значно поширюючи у цьому напрямі висновки акад. Сухомлі- нова. Що-до автора зводу, то Бестужев-Рюмін навів більше доказів про Сильвестра, ніж про Нестора, але все-таки каже, що це питання остаточно не вирішене, і висловлює думку, що був раніший, пер¬ вісний звід. П. П. Ламбін 7) написав низку розвідок про „Повість", де зупиняється над візантійським елементом у літопису і надає ве¬ ликого значіння тій церковній місії, яка на його гадку перебувала у
х) П. С. Казанскій, Еще вопрос'ь о НесторЕ (Временникт», кн. І, 23-30); Письмо кв М. П. Погодину (Москвитянинв, 1849, У, 9 — 13).
2) Памятніши X в. до Владимира св. (Изв. И. А. Н. по 2-му отд., III, 49-66); Чтенія о древнихв рус. лізт. (прилож. ко 2-му тому Зап. И. А. Н. 1862 р., стор. 1-48); Изсл. о лізт. Иовг. (Изв. И. А. Н. йо 2-му отд., II, 18-27, 70-78).
3) О дрсвней рус. лгЬт., какв литер. пам. (Уч. Заіг. И. А. Н., III. 1855, стор. 230).
4) Лекцій по русской исторіи, ч. 1-я. Сцб., 1861. 100 стор.
5) Изсл. и мон., т. XIII, стор. 1-207.
6) О составі русскихв лізтописей до конца ХІУ ст. (ЛгЬт. Зап. Археограф* Ком., ІУ, стор. У І, 157, 378).
7) Реєстр його розвідок див. в ,,ОпьітгЬ“ В. С. Іконнікова, т. 2-й, кн. 1-а, стор. 387*
48 . СТАРОДАВНІ УКРАЇИО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
Київі ще до Володимира, мала тут свій архів при церкві св. Іллі і подавала звістки про Русь до Царгороду (це можливе, але не доведено), р едеонов 1) висловив цікаву думку про те, що автор „Пов1істи“ був систематик і висловлював не народні легенди, а наукові теорії (про переселення словйін з Дунаю* про початок руської держави).^ 0 ще ціла низка розвідок, присвяченнях різним бокам питання про літо¬ пис- — про його мову, значіння в духовному розвитку народу і т. п. Зазначимо праці над старим літописом і проф. М. С. Грушевського 2).
За наших часів, коли здавалося, що все, що можна було сказа¬ ти про літопис, було вже сказано, заявилися великого наукового зна¬ чіння розвідки про літописи акад. О. О. ПІахматова з новими ори¬ гінальними поглядами на них, особливо що- до їх списків, зводів і редакцій. Ми звернемо зараз увагу тільки на погляди О. О. Шах- матова на „Новіть временньїхж л'ЬтяЛ Вони висловлені ним у його передмові до виданої ним „ПовгЬсти“ 3) і в розвідках про давніші літописні зводи 4). Перша розвідка акад. О. О. ПІахматова немов 4 продовжує працю батька історичної критики взагалі, а також і кри¬ тика початкового літопису, А. Шлецера над відбудуванням первісного тексту цього літопису. О. О. Шахматов дуже високо ставить ПІле- цера і називає його великим. За працею над відбудуванням тексту далі мусить іти критичне його розроблення. О. О. ПІахматов згадує і про праці инших пізніших дослідувачів цього питання, які працю¬ вали над аналізом літописного зводу першої чверті! XII ст. Джере¬ лом першої руки служили для автора видання літописів Археогра¬ фічної Комісії і рукописи. Вони також допомагали йому знайомитися і з тими варіянтами, які можливо було знайти по рукописах, бс вка¬ зівки на ці варіянти робилися в літописах, виданих Археографічною Комісією. О. О. ІІІахматов простудіював багацько літописних списків і на підставі їх прийшов до нових і цікавих висновків, які сам він формулує так. Він одбудовує дві редакції ДТов,Ьсти“, які не дійшли до нас у свойому первісному складі: 1) Сильвестрівську редакцію, яка складена 1116 року і найкраще одбилася у Лаврентівському спискові, і 2) редакцію 1118 року, яка відбилася у найповнішому складі в Іпатському списку і пізніших новгородських зводах. Порів¬ няльне виучування обох редакцій привело автора до встановлення змісту первісної редакції, яка була доведена до смерти Святополка і
*) Гедеонов'ь, Варяги и Русь. Спб., 1876, У, II, 444-465.
2) Історія УкраТни-Руси, І, 1898. 439-459.
3) А. А. Шахматовт, Повість временньїхт. літт,. Томь І. Вводная часть. Тексть. Примічанія. Изд. Иші. Археограф. Ком. ПетроградтА^Іб, УІІ14-РХХХ4-402^
4) Разьісканія о древнійшихт. руссішх'ь сводахт». Спб., 1908, ХХ-(-685.
СТАРОДАВНІ УКР АЇНО-РУ СЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
49
складена, як це можна думати, ЬІестором. З „Повгйсти“ О. О. Шах- матов здобув старіший . од нього звід — початковий, як він його на¬ зиває, київський звід, іцо його існування підтримується тими урив¬ ками з нього, котрі зберіглися в пізній редакції в списках першого нов- .городського літопису. Цей початковий звід був, здається, складений у київо-печерському манастирі 1095 року, а доведений до 1093 року. Студіювання початкового зводу привело автора до висновку, що був ще старіший од нього звід, доведений до 1073 року і складений то- ді-ж у київо-печерському манастирі. У ньому об'єдналися київ о - печорський звід 1073 р. і стародавній новгородський звід, що був доведений до 70-х років XI ст. і реставрується по звістках як по¬ чаткового зводу, так і пізніших новгородських зводів. Дальше сту¬ діювання київо-печерського зводу 1073 року привело О. О. ІПах- матова до думки, що був ще раніший звід, складений 1039 р. при Київ о -Софійському соборі; це й був перший і найдавніший київ¬ ський літописний звід. Студіювання новгородського зводу 70-х років XI ст. привело автора до висновку, що .був ще раніший новгород¬ ський звід, складений при Софійському владичньому подвір'ї 1050 ро¬ ку. Завданням праці й було відбудувати текст найстаріших літопис¬ них зводів, які були складені раніш од початкового київського зводу, а самеі з одного боку найстарішого 1039 року і продовження його 1073 року, а з другого — стародавнього новгородського зводу 1050 року і його продовження, доведеного до 1079 р. Про звід першої чверти XII в. О. О. Шахматов прийшов шляхом наукового досліду до такого самого висновку, який висловив за давніших часів М. І. Ко¬ стомаров більш своїм художнім почуттям, ніж аналізом над списками; а саме, що „Повість" у своїй старій редакції кінчалася незадовго до смерти Ярослава Мудрого, може 1043 роком — останнім походом Русі на греків, бо далі стиль оповідання значно міняється: воно стає історичним, а не таким простим, як було раніше. Виходить, що між висновком Костомарова і ІПахматова ріжниця на 4 роки.
Праця О. О. ІПахматова поділяється* на дві частині: першу частину її становить широка розвідка його, а другу — тексти, ним відтворені, реконструйовані, а саме: 1) текст найстарішого київ¬ ського зводу 1039 року в редакції 1073 року (стор. 530 — 610) і 2) новгородський звід 1050 року з продовженням до 1079 року (стор. 611 — 629). Що до розвідки, то вона поділяється на 20 розділів. Перший автор присвятив на ‘те, щоб довести, що були зводи, раніш! од „Повести", бо в „Повести" О. О. Шахматов знаходить пізніші вставки; початковий звід автор реставрує, викинувши з „Повести* всі ті статті, що їх нема в|1-му новгородському літопису молодшого
. ' 4
БО СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
зводу, і одкидаючи дальші ще статті на підставі усяких міркувань. Другий розділ присвячений „Памяти и ПохвалІР ев. Володимирові ченця Якова, в яких е декілька літописних заміток, що не ввійшли до літописних зводів. Той літопис, яким скористувався автор „Па- мяти“, дуже різнився од тих оповідань, які ми читаємо у тих зво¬ дах, що до нас дійшли. Ці висновки зроблено на підставі аналізу „Памяти и Похвал ьТ, з якого виявилося, що є такі оповідання, яких нема в поч. зводі й „Повести"; деякі її оповідання різняться од відомих нам у цих зводах; хронологія не всюди однакова, і ці опо¬ відання старіші від тих, які маємо у зводах. Третій розділ присвя¬ чений аналізові „Сказаній о Борисі и ГлРб'Ь"; літописне оповідання подібне до житійного („Сказаніе, страсть и похвала св. муч. Бориса и Глйба"), і перше не запозичене з другого, а навпаки, автор ско¬ ристувався початковим київським зводом, а не „Г1ові>стью“; другим його джерелом було Несторове „Чтеніе о жизни и о погубленій Бо¬ риса и ГлРба“. До такого висновку приводить автора і аналіз про ложного переказу про Бориса та Гліба, до цього приводить і аналіз так званого „парамійного чтенія о Б. и Гл.“ (тут О. О. ПІахматов не згоджується з П. В. Голуб овським, хоч і визнає, що й літопис позичив з „парамійного чтенія“ одну частину його — філософсько- ліричну). Літописне і Несторове оповідання, що подібні одно до одного згідно з аналізом О. О. Шахматова, мали одне 'спільне джерело — найстарше літописне оповідання, яке було складене раніш од 1081 — 1088 р., коли Нестор склав своє „Чтеніе“. До такого висновку приводить і порівняння літописного оповідання з Несторовим. Опо¬ відання про Бориса і Гліба було занесено найраніш до найстар¬ шого літописного зводу, що його складено було (як цс доводиться далі) у другій чверті XI ст. Це оповідання перенесено було до Несторового оповідання і доповнено ним. Старший звід перенесений був до Новгороду, де був доповнений новгородськими оповіданням1 Обидва зводи — старіший київський і новгородський владичний рейшли в розпорядження складача початкового зводу, складе наприкінці XI ст. Року 1116 складено було „ПовГсть врем. вона теж скористувалася оповіданням про Бориса та Гліба г вого зводу, але доповнила його.
Ми тут дуже коротко виклали зміст перших 3-х роздїлщ ш О. О. Шахматова, не зупинившися навіть над його доказами, /що них уся сила його аргументації, бо це виходить за межі розм цього нарису. Ми тільки дали його висновки, що в - ни зр ним на підставі глибокого аналізу тих пам'яток-^ як* підставі порівняння літописних оповідань з опот
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
51
пам'яток тих часів. О. О. Шахматов вивчив геть усі тексти і зробив величезну силу скрупульозних спостережень, порівнюючи їх один з одним і виводами свої висновки головним чином із цих порівнянь. Таку саму величезну аналітичну- працю О. О. Шахматов провадить і в дальших розділах своєї розвідки. Він зупиняється над питанням про вставки до тексту початкового зводу (наприклад, з хронографа) і приходить до висновку, що в найстарішім зводі оповідання про початок руської землі/ про Олега, Ігоря і Святослава не мали хро¬ нологічних дат.
Далі О. О. Шахматов аналізує літописне оповідання про Воло¬ димира та його хрещення; оце останнє було засновано на двох версіях: одна казала про хрешення од грецького проповідника, а друга (кор- сунська легенда) — про хрещення Володимира у Корсуні. Літопис узяв обидва оповідання і їх об'єднав. Промова філософа і бесіда його з Володимиром — це пам'ятка болгарського письменства. Вияснює він і джерела початкового зводу: княжий синодик, текст парамійника, повчення про кари божі, чернигівський запис. Знаходить О. О. Шах¬ матов у початковому зводі і новгородські оповідання, які були по¬ зичені з новгородського зводу (цей новгородський звід і склався підо впливом старішого київського і був од нього у великій залеж¬ ності; він, значить, мусів скластися до 1095 року). Сам новгород¬ ський звід стояв у залежності од старішого київського, являв з себе його перерібку, доповнену новгородськими подіями. Текст цього новгородського зводу О. О. Шахматов і реставрує на підставі різних даних і міркувань, а саме шляхом порівнюючого виучування 1-го новгородського літопису, виданого за Синодальним списком, де виявляють себе два автори-літописці — священик новг. церкви Яків Воята (XII ст.) і паламар Тимофій (XIII ст.). Цей літопис система¬ тично вівся одначе при дворі новгородського владики. У XII ст. <1167 р.) з нього утворився звід, зредагований Воятою. Другим дже¬ релом для реставрації першого Новгород, зводу XI в. був новгород¬ ський звід 1448 р._ В основу архієпископського зводу 1167 р. було покладено єпископський звід XI ст., складений 1050 року. О. О. Шах¬ матов, хоч і наздогад, але вияснює його зміст на підставі аналізу оповідань загальноруського зводу 1423 р. і ростівської компіляції XV ст., та ще реєстра князів і владик. Далі О. О. Шахматов звер¬ тається до розбору житія пр. Антонія і приходить до висновку, що воно належить до найстаріших пам'яток нашого письменства і було джерелом для початкового зводу кінця XI ст. Після цього автор звертається до аналізу оповідань про перших київських князів — Рюрика, Аскольда, Дира й Олега і користується цими оповіданнями
52 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
не в „Повести", а в початковому зводі, який зберігся в 1-му новго¬ родському літопису. Переказ про Кия, Щека і Хорива — київського походження, а про Рюрика — новгородського, і вони так переплелися між собою, що з'явився немов компроміс між ними. Ім'я Русі, на. думку автора, це назва дружинного стану, боярства, і Русь, як і ва¬ ряги, це нормани. Розглядаючи дальші літописні оповідання і звер¬ нувшись до Длуґоша, О. О. Шахматов приходить до висновку, що старіший київський звід узяв до свого складу епізод про вбивство Ігоря Мистишею Свіне льдичем, а початковий звід узяв инше опові¬ дання — про вбивство Олегом дерев лянським Мистиші; обидва опо¬ відання були складені на підставі народніх пісень; ім'я Мистиші було замінено ім'ям деревлянського князя Мала; згідно з цим і мати Володимира названа Малушею. Далі О. О. Шахматов дає історію текста 1-го новгородського літопису молодшого зводу, де зберігся, на його думку, в уривках текст київського літописного .зводу 1095 року. На підставі усього цього автор приходить до своїх остаточних висновків і найперше до розв'язання питання про обсяг рекон-* струйованогоу ним зводу. О. О. Шахматов спостеріг, що ні в „По¬ вести", ні в початковому зводі, що на їх підставі з'ясовується зміст найстарішого зводу, нема до 1061 року достотної по днях хронології (окрім двох вказівок); на підставі цього автор приходить до висновку г що до 1061 р. був один літописець, а після цього другий; на підставі инших міркувань автор приходить до думки, що старіший звід був доведений тільки до 1047 р. або, як остаточно вирішає О. О. Шах¬ матов, тільки до 1039 р., бо два дальші оповідання були, на його погляд, додані пізніш, тоб-то оповідання про утворення Ярославом митрополії і похвала йому за його просвітню діяльність. І складання найстаршого літописного зводу, очевидно, стоїть у зв'язку з утво¬ ренням київської митрополії так самісінько, як і в Новгороді утво¬ рення архієпископії визвало появу поширеної редакції тамошнього владичнього зводу. Хронологію утворення найстаршого літописного зводу О. О. Шахматов виводить також з аналізу і порівняння змісту літопису з „Словомк о законі и благодати“, яке, на його думку, ско¬ ристувалося літописом і було складене в усякому разі перед смертю Ярослава Мудрого, тоб-то перед 1054 р. Але цей старіший звід не про¬ довжувався при Софійському соборі, бо на перешкоді цьому стали, події після 1039 року, головним чином розбрат з Візантією і вибори на митрополичу катедру Іларіона, що з його ім'ям зв'язано засну¬ вання київо-печерського манастиря, діяльність Антонія й Теодосія. Тому і літописання перейшло тоді до печерського манастиря; там то склався і літописний звід біля 1095 року. Але ще раніше, 1073 року
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ 53
їірепод. Никоном печерським було складене, на думку О. О. Ша^- матова, продовження найстаршого київського зводу. З печерського манастиря вийшли ті докори й вимови, які ми знаходимо в літопису проти Святополка, Святослава і Всеволода і на яких відбився полі¬ тичний настрій і відношення до цих князів ’ Антонія й Теодосія, а редакторство Никона доказується тим, що в літопису є достотні звістки про Тмутаракань, де він був заснував свій манастир, а потім повернувся до лаври, де й проживав на початку 70-х років. О. О. ІПах- матов реставрує ті статті, які увійшли до продовження зводу, скла¬ деного Никоном. Нарешті О. О. Шахматов переходить до вирішення, питання про зміст найстаршого зводу 1039 року. До його складу увійшли оповідання про найдавніші події руської землі — про поча¬ ток Київа, про Олега, про Ігоря, Ольгу, Святослава*, Володимира, і все це ґрунтується головним чином на народніх переказах і тільки дещо на писаних джерелах (найбільше болгарських). Джерела най¬ старшого зводу були такі: 1) писані — болгарський літопис провійну Святослава з Болгарією і Візантією, запис про кн. Ольгу, запис про варягів мучеників, запис про кн. Володимира, грамота Володимира Десятинній церкві, запис про Бориса й Гліба; 2) народні перекази — історичні пісні й думи і прозаїчні оповідання — перекази про Кия,
, Щека, Хорива і Либедь, про Аскольда й Дира, про захоплення Київа Олегом, про похід його на Царгород, про смерть од змії, про вбив¬ ство Ігоря деревлянами, про похід Ольги й Святослава на деревлян, про війни Святослава, про суперечки між Святославичами, про бен¬ кети Володимира; легенди про вбивство Бориса й Гліба і про буду¬ вання церков (у Василеві і в Київі Десятинної); 3) спомини (про часи Ярослава Мудр.) самого літописця і сучасників самовидців, старо- жилих людей; 4) міркування самого літописця про варягів-Русь. Останній (19) розділ присвячений знов стародавньому новгород¬ ському зводові і ранішому од нього місцевому новгородському лі¬ тописові; цей звід утворився із з'єднання цього місцевого літопису з текстом найстаршого київського зводу. Новгородський складач спочатку (до Ярослава Мудрого) широко скористувався найстарішим київським зводом, тільки доповнюючи його новгородськими подіями, а потім його скорочуючи. Першим новгородським записом було опо¬ відання про хрещення Новгорода єпископом Иоакимом 6497 року. З особливими подробицями описано події 1015* — 1016 р., бо тоді* новгородцям видано було Ярославом установчу грамоту на їх права й вольности, яка занесена була, на думку О. О. Шахматова, до нов¬ городського літопису і звідтіля перенесена була до новгородського зводу XI ст. і зберігалася, як це видко з свідоцтва літопису, в Нов-
54 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
городі, як святощі. Року 1017 новгородська влада на чолі з посад¬ ником і єпископом Иоакимом вписала Яроелавову грамоту, або як її називали Яроелавову правду, до літопису; тоді і утворився перший новгородський літопис. Новгородський звід складений 1050 року,, коли було збудовано кам'яну церкву св. Софії, бо з цього часу з'являються точні хронологічні сучасні звістки, і пеілна з них тор¬ кається Софійської церкви, бо так з'явився при Софійському соборі й київський звід, який нарешті був зразком для новгородського зводу. О. О. Шахматов з'ясовує доповнення, поправки й замітки, що їх було внесено до тексту найстаршого зводу в Новгороді. Старо¬ давній новгородський звід ліг в основу дальшого новгородського, літописання. Сам О. О. Шахщітов підводить висновки свого досліду про хід літописної справи в стародавній Русі в останньому 20-му розділі своєї розвідки. Він підкреслює, що наслідком його розвідки являється висновок про утворення в XI ст. трьох літописних зводів: 1) найстарішого київського, 2) давнього новгородського і 3) першого київо-печерського, що за ним' пізніше з'явився ще другий. Але мало вияснено умови, при яких виникали самі літописи, про які взагалі -треба сказати, що вони з'явилися раніш од зводів. На думку О. О. Шахматова, місцевого київського літопису до зводу 1039 р. зовсім не було; місцеві записи могли з'явитися з третьої чверти XI ст. Инакше ця справа .велася в Новгороді, де з самого ' початку розви¬ нулася ідея політичної незалежносте і були помітні західні впливи; там під впливом грамот Ярослава з'явився новгородський літопис.. Що до найстаршого київського зводу 1039 р., то зразком для нього (а не тільки одним з джерел) був болгарський літописний звід. Звістки про ранні часи (Ольгу, Святослава і т. и.) певні, бо складені не пізніш од 1039 р. Головним наслідком своїх студій О. О. ШахматоЬ визнає реставрований ним текст цих трьох найстаріших зводів: А) найстарішого, який увійшов до складу першого київо-печер¬ ського 1073 р. (стор. 539 — 610), 4 В) найстаршого новгородського 1050 р. з продовжен шш до 1079 р. (611 — 629 стор.). Що до тексту першого київо-печерського зводу, то у наборг одрізняється та час¬ тина його, що входила до найстаршого зводу, од тієї, яка належить до першого київо-печерського. Текст першого київо-печерського зводу реставровано головним чином за текстом Лаврентівського списку, але було взято на увагу і використано ще й инші списки, як Іпатський,. Хлєбніковський, Радзивилівський, Новгородський перший, Синодаль¬ ний і инші. Автор покликається для встановлення свого тексту на відповідні §§ своєї розвідки в додаткових примітках до своєї праці. Транскрипція слів подається тая, в якій вони трапляються в пам'ятках.
4
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ 55
XI ст. Увесь здобуток величезної праці автора над реставрацією тексту літописних зводів поміщено в схематичній таблиці, яка на¬ друкована перед його текстами. А реальним здобутком, що до змісту цих зводів, являється реставрований текст їх, уміщений на 539 — 629 стор. праці. Увесь останній текст розвідки й примітки являються тільки ґрунтом, підставою для них або, краще сказати, на підставі їх вони й вироблені. ^
Я значну ‘частину свого нарису про стародавні літописи при¬ святив на те, щоб передати зміст поважної праці акад. Шахматова, бо вона дає найбільші здобутки що до питання про найстарші літо¬ писні зводи в наші часи, а ці зводи містять у собі найстаріші опо¬ відання про Русь-Україну київської доби. І треба, щоб ці наукові здобутки увійшли і до загального нарису української історіографії, особливо коли ними у повній мірі не зміг скористуватися акад. Б. О. Іконніков у свойому „ОпьггЬ русской иеторіографіи“. Наукова вартість праці О. О. Шахматова дуже велика і з боку методологіч¬ ного, і з боку його висновків.' І навіть трудно сказати, з якого саме боку вона цінніша. Треба було-б зазначити, що методологія О. О. Шахматова стоїть у тісному, органічному зв‘язку з його виснов¬ ками. Так воно буває звичайно, але у праці О. О. Шахматова цей звйізок, через самий характер теми, ще міцніший, ще твердіший. Коли за правильну буде визнано методологію автора, тоді матимуть ціну і його висновки. Наукове досліджування О. О. Шахматова ви¬ магало од нього не простої зводки <й систематизації матеріалу, а тон¬ кої ажурної й складної праці над головним питанням його теми про старі літописні зводи. Такі зводи в натурі до нас не дійшли, і О. О. Шахматов одкрив їх для науки і це зробив не тільки формально, а й реально, тоб-то не тільки прийшов до висновку про їх існу¬ вання, але й дав їх зміст і навіть редакцію. Ясно, що, коли так, то обійтися тут без гіпотез було неможливо. Скажемо більше: усі й головні й другорядні висновки автора мають у деякій мірі гіпоте¬ тичний характер і більш сталого характеру навіть не могли мати , бо старі зводи до наших часів не зберіглися, і їх треба було реставру¬ вати. Цю реставрацію й робить автор 1е°ю агїіз, користуючися для неї усіма засобами, які тільки можна притягти до вирішення цих питань. Иншого шляху крім того, яким іде О. О. Шахматов, нема. Той шлях, яким він іде, цЬ єдиний, і він використаний ним у повній мірі, з виключною ерудицією, надзвичайною спостережливістю і науко¬ вою творчістю, високою інтуіцією, яку ми бачимо на кожній сторінці його праці. Найбільше вражіння роблять постійні спостереження, які завжди робить автор і які йому найбільше допомогають у його
56 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
досліджуваннях і висновках. Він робить ці спостереження й на тих текстах, які були відомі кожному з нас, але не звертали на себе нашої уваги, бо й ми не ставили перед собою тих запитань, які по¬ ставив собі шановний автор. О. О. Шахматов для своєї праці ско¬ ристувався широко усіма літописними списками, й таким чином у його розпорядженню заявився увесь матеріял літописного письменства, який тільки дійшов до наших часів, чи то в друкованих виданнях, чи то в формі рукописів. Цей матеріял, у його повному складі, й послужив для нього головною підставою для наукового' аналізу, досліджування й порівняння. Не всі тії звістки, які зберіглися в найстаріших списках, були разом з тим і найстарші і навіть най- певніші; дещо старе й певне зберіглося і в новіших списках. Опо¬ відання про старі часи історії південної Русі зберіглися не в київ¬ ських, а, скануємо, в новгородських літописах, і тому треба було, вишукуючи стародавні оповідання в найстарших літописних зводах і літописах, користуватися сукупністю звісток у цих списках. -Ба що більше, О. О. Шахматов, щоб реставрувати найстарші літописні зводи, які до нас не дійшли у формі сучасних зводів, мусів по¬ чинати з аналізу змісту пізніших літописних списків і, знявши з них новіші напластування, очистивши од них, як це казав свого часу ІПлецер, пізніші рядки й і додатки, дошукатися змісту найстарших зводів, подібно до того, як ІПлецер дошукувався до сущого, справ¬ жнього тексту Нестора. О. О. Шахматов пильно й старанно кори- стуєтся усякими найдрібнішими вказівками, які торкалися чи дже¬ рела або автора звістки, який був раніше складений, ніж відомий нам звід „Повість временннхь лРтьа. Йдучи таким методичним шляхом од відомого й пізнішого до старішого й невідомого, О. О. Шахматов на підставі цілої низки глибЬких спостережень над текстом Д дійшов до думки про існування двох київських літописних зводів, що були старшими од Сильвестрівського, І щоб дійти до такого висновку, він мусів раніше зробити цілу низку підготовчих дослідів про усякі взаємовідносини, притягнувши до цього аналізу та порів¬ няння і південні, і північно-східні (рОстово-суздальські), і новго¬ родські списки. За відсутністю прямих вказівок і свідоцтв, автор був примушений користуватися доволі часто й аналогією, яка сама по собі ще не являється певним остаточним доказом, але з конечності! мусів він користуватися і нею, як це було, 'наприклад в порівнянню ролі київської й новгородської Софій в справі літописній. Ясно од¬ наче, що коли траплялося спіратися головним чином на аналогію, тоді й висновок був не досить певний, а тільки можлиаий . Такий ха¬ рактер можливості!, а не певности мають багато висновків О. О. Шах-
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО- РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ 57
матова, хоч він сам у цьому не винен: він дав тахіпшт того, що дають джерела вкупі з його власними авторськими спостереженнями, а иноді дає й самісінькі свої спостереження, тільки ці авторські спостереження й освітлюють нам темні закутки складного питання про старі літописні зводи, які до нас не дійшли. І на це питання й можна було дати тільки імовірне, можливе, а не стале, певне ви¬ рішення. Тема авдора має найбільше значіння з боку історично-літе¬ ратурного, але вона цікава й для історика, бо й для нього має ве¬ лику вагу питання про зміст найстарших літописних зводів з боку їх критики й історичної певносте. А коли яке-небудь оповідання знаходиться у стародавньому зводі, це вже збільшує його цінність з боку його певности навіть тоді, коли воно складене на підставі пере¬ казу, бо, скажемо, не однаково, чи заносився цей переказ до зводу першої половини XI ст., чи до „Повести времешшх'ь л'Ьтж", яка була зложена на початку XII ст. Для історика особливо цікавий XVIII розділ розвідки О. О. Шахматова, де він обговорює питання про склад і джерела найстаршого зводу (стор. 460 — 401). Тут О. О. Шах- матов продовжує праці М. І. Сухомлінова, К. М. Бестужева-Рюміна й М. І. Костомарова. Цікава його класифікація джерел і вказівка на болгарський літопис, хоч і не показано точно, про який саме літопис йде мова. У розвідці О. О. Шахматова вирішено або принаймні поставлено силу окремих питань, які мають велике значіння для історії Русі-України, починаючи з питання про прикликання варя- г]в-Русі.
Акад. О. О. Шахматов» присвятив „Повести временньїхж л^ттР окрему розвідку в передмові до виданого ним тексту „ПовРсти“ іф і ця розвідка була видана аж 1916 р. — куди пізніше, ніж його праця про літописні зводи. „ПовРсть“ теж являється літописним зводом, що складений у Київі, охоплює часи .до другого десятиріччя XII ст. і являєтся початком для більшости літописних зводів XIV — XVII в* У старих зводах ми бачимо єдиний його текст, а в пізніших він скорочується, з'єднується з иншими або доповнюється. Заголовок його має різні редакції: 1) „Се поврсти временньїхж лРтж, откуда єсть пощла Руская земля", 2) у других додається ще „Черноризця Фе- досьева монастиря пєчерськаго“; о) у третіх додається ще до цього імся Нестора. Після аналізу тексту „Повести", О. О. Шахматов при¬ ходить до таких висновків, доповнюючи і підтримуючи ними висновки свої, висловлені в попередній розвідці: 1) оснівна первісна редакція „Повести" складена 1112 року Нестором у київо -печорському мана-
х) А. А. ПІахматовв, Лов'Ьсть временньтх'ь лЬті>. Том в І. Вводная часть. Тексті. Приміічанія. Петроградь, 1916; стор. УІІІф-ЬХХХ-ріОЗ.
58 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО- РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
стирі; вона була дуже прихильна до Святополка і тому не була, розповсюджена й була перероблена; 2) в Перемишлі або Теребовлі її переписав і скоротав сповідник кн. Василька Ростиславовича, але додав од себе про події 1097 — 1099 років. З „Повести" могли бути зроблені нові списки. Цю первісну редакцію Несторову деякі з га¬ лицьких літописних зводів поклали в свою основу; 3) року 1116 ЇУ переробив ігумен видубицького манастиря Сильвестер. У цій ре¬ дакції особу Святополка усунуто геть, а на перше мібце виставлено Володимира Мономаха. Для подій 1097 — 1100 років Сильвестер ко¬ ристувався літописом свящ. Василів; 4) стурбований перенесенням літописання до видубицького манастиря, київ о - печер ськи й мана- стпр доручив скласти новий літописний звід сповідникові кн. Мсти- * слава, ченцеві свого манастиря; той скористувався Сильвестровою редакцією (бо первісна була страчена), доповнив її звістками про Мономаха і продовжив до 1117 року, вписав наприкінці заповіт Мо¬ номаха. Це буде третя редакція, 1118 року. Таким чином, як бачимо? О. О. Шахматов підтримує тут стару_думку про Нестора як літо¬ писця, як упорядника літописного зводу „ПовЬсти временннхгь лЬтжД не одсовуючи одночасно також і думки про Сильвестра, впорядника зводу, але трохи пізнішого. „Сознаю, — каже О. О. Шахматов, — что признаніе Нестора составителемж „ПовгЬстц“ можете» встрТтить, какть уже давно и встрТтило рядж возраженій. Возраженія зти основн- ваются глашшм'ь образомж на противорУчіяхж между статьями „По¬ вести временньїхж лУттД, относягцимися кт> Кіево-Печерскому ма- настьірю, и между Нестеровьімк' житіемж Феодосія". Далі О. О. ІЦах- матов, не знищуючи цих протилежностей, робить вказівку, іцо житіє Теодосія було складено ЬІестором у 80-роках XI ет., а літопис скла¬ дено 1111 року, тоб-то 25 років після цього; окрім того, Неетор, складаючи „ПовУсть“, вставив до неї старший київо-печерський звід, де й були оці саме протилежності, яких він не схотів знищити, бо цього звичайно не робили й инші редактори, як, наприклад, Силь¬ вестер. Обидві редакції — 1116 року (Сильвестрова) й 1118 (київо- печерська) мають, на думку О. О. ПІахматова, довгу й складну лі¬ тературну історію. Іпатський і Хлєбніковський списки являють з себе текст київо-печерської редакції, змінений і доповнений за Силь- вестрівською редакцією, але має вона теж; запозичення й поправки з київо- печерської редакції. Радзивилівський з‘еднує обидві редакції. І тільки один Синодальний список 1-го новгородського літопису зберіг одні статі 8-ої редакції без позичок з другої, але він дійшов до нас і без початку, і в зіпсованому вигляді. У Київі літописання продовжува¬ лося, як у видубицькому (в основі його лежсала Сильвестрівська ре-
59
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
дакція), так і в київо-печерському манастирі (київ о -печер ська ре¬ дакція „Повести"). Першої первісної редакції „ПовістіГ не можна реставрувати, але можна реставрувати другу й третю редакції (Силь- вестрівську й київо-печерську). Цю пробу й робить акад. О. О. Шах- матов у свойому виданню, розподіляючи такол^ ті частині „Повй- стиа, які дійшли до нас, між обома цими редакціями. Для другої редакції оснівним списком являється Лаврентівський, але брались на увагу й инші . списки; в основу 3-ої редакції принято Іпатський спи¬ сок. Таким чином видання О. О. ІПахматова дає зміст початкового зводу. Головне джерело „ПовГстиа, початковий звід, О. О. ІІІах- матов дає в самому тексті „ПовГсти“ особливим більшим шрифтом. Ті статі, які не ввійшли до „ПовГсти“, О. О. Шахматов надрукував: у додатках. Усюди О. О. Шахматов робить вказівки на джерела. Друга редакція кінчиться на 332 стор., третя — на 358-й.
Розглянемо тепер нарешті загальний зміст „ПовГсти временньїхж лЬтть" і її джерела. „ПовТсть“ складаєтся з: а) коротших записів, занесених туди з раніших літописів чи зводів або записаних само¬ видцями і б) ширших оповідань. І ті і ті об'єднані хронологією, розподілені по роках, що йдуть у послідовному порядку, починаючи з 6360 (852) і кінчаючи 6625 (1117), тоб-то „ПовТсть“ охоплює 265 ро¬ ків. Иноді короткий записе про якогось діяча (наприклад, про смерть його) поповнюється його характеристикою. Часто траплюютьея вставки й ліричні відступи. Починається „ПовГсть“ космографічним уривком, що торкається топографії й етнографії відомого тоді світу й головним джерелом якого являєтся візантійський хроніст Георгій Амартол (ПІахматовв, „ПовГсть временньїхв лгЬтгь“, стор.- 1 — 6). Далі йдуть ще важніші для нас словенська топографія її етнографія,, серед них і словіяно-руська, і опис так званого варязького шляху, який зв‘язаний з легендою про ап. Андрія, що теж ніби одбув подо¬ рож по цьому шляху (стор. 5—8). Далі окреме оповідання про по¬ чаток Київа з топографічною легендою про трьох братів -- Кия,. ГЦека й Хорива, а за ним надзвичайно цінна для нас слов*яно- руська й чудська етнографія (8 — 10). До старої словАно-руської етнографії належать і дальші уривки про долю дунайських словчш і про місцевості, зайняті . словіяно-руськими племенами (новий їх реєстр, стор. 11 — 12), і характеристика їх звичаїв, що до неї додано характеристику звичаїв иніпих поганських народів (12 — 16). Останній уривок теж має етнографічний зміст і торкається відносин полян до хазарів (стор. 16 — 17). Усі ці уривки об'єднуються тим, що торкаються стародавньої географії й етнографії, починаючи з усесвітньої і кінчаючи словйіно-руською. Об‘єднує їх також і те, що вони звіязані з київським
60 СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
початком Русі. Виходить, що існували ті племена, з яких складалася Русь-У країна, й тоді, коли в Київі не було ще варязької сканди¬ навської династії, хоч і були вже зносини з варягами-норманами, як це видко з опису варязького водяного шляху в ДІов'Ьсти". Навіть і вставка про візантійського імператора Михаїла теж; належить до київської Русі (стор. 17 - - 18), і тільки далі вже вставлено опові¬ дання про варязький початок Русі в Київі, яке не звбязане з київ¬ ським про трьох братів (17 — 21) і яке далі поповнюється оповідан¬ нями про Аскольда й Дира — їх похід на греків, — про прихід Олега, про те, як убив він Аскольда й Дира — про його князювання й поча¬ ток утворення ним київської держави (стор. 21 — 24). З приводу проходу угрів повз Київ, літописець оповідає про утворення угорської держави, про відносини її до волохів і словсян і про словенську грамоту Кирила й Методія (24— 29). .Широке рповідання дає „По¬ вість" про похід Олега на греків і про умову його з греками, їцо її текст наводить вона достотно (29 - 41). Кінчиться оповідання про Олега легендою про його смерть од коня (стор. 41 — 46). Оповіданню про князювання наступника Олегового3 Ігоря присвячено 15 сторінок (46 — 62); найбільшу частину займає тут оповідання про похід на греків і умову з ними.|Далі йде оповідання про Ольгу, її помсту над деревля¬ нами, внутрішню діяльність,' подорож до Царгороду (62 — 76), про Святослава, його походи взагалі і до дунайської* Болгарії і смерть (75 — 88), про його синів — Ярополка, Олега, Володимира (стор. 88 — 95), про самостійне князювання Володимира — про його поганство, походи, прийняття христіянства, смерть (стор. 95 — 167); про вбив¬ ство Святополком Бориса й Гліба (168 — 177), про князювання Ярослава Мудрого, де є окреме оповідання про початок київо-пе- черського манастиря (стор. 180 — 205); про князювання Із‘яслава в Київі, з оповіданням про Теодосія й київо-печерський манастир (стор. 205 — 256), про князювання в Київі Всеволода, з оповіданням про перенесення моїців преп. Теодосія (стор. 158 — 275); про князювання Святополка в Київі, з оповіданням про любецький зсїзд (стор. 278 — 848), про початок князювання в Київі Володимира Мономаха (стор. 348 — 358).
Поруч з широкими оповіданнями ми бачимо усюди тут і короткі замітки про народження й смерть князів, про будування манастирів, церков і міст, про походи на сусідні народи, про небесні зсявища* Ба¬ гацько звісток у „ПовгЬстиа про печенігів, торків і особливо половців та землю половецьку.
Торкається літопищне самісінької військової й політичної, ба й просвітньої діяльності! князів, стану церковного й манастирського.
СТАРОДАВНІ УКРАЇНО-РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
61
Широко оповідається за київо-печерський манастир його ченців,, особливо ігуменів, перенесення мощів, за боротьбу з поганством. Чи¬ мало є звісток про шлюби руських князів з чужоземними царівнами? про відносини київської Русі з її сусідами, особливо з греками й поляками. Цілком занесено до літопису такі юридичні памйітки над¬ звичайної ваги, як умови з Візантією, що являються й актами міжна- роднього й руського права. Цікаві звістки про княжі зЙ'зди (як лю- бецький й витичівський). Багацько є ліричних і релігійних мірку¬ вань літописця з приводу усяких подій; оці міркування малюють нам яскраво його релігійний настрій і світогляд. Часто покликається тут літописець на святе письмо й письменників — отців православної церкви. Б вставки з візантійських хронографів. 0 і народні перекази,, й міркування самого літописця, його топографічні вигадки. Початок літопису звйізаний із царюванням у Візантії імп. Михаїла IX (842 — 867). Хронологію літописець веде од Різдва Христового, а рік почи¬ нає з першого березня, і це залишилося у нас до к. XIV ст., коли було принято вересень, як початок нового року.
Звертаємося нарешті до питання про джерела „ПовгЬсти“. О. О. Шахматов обіцяє нам дати розвідку на цю поважну тему, але її торкалися вже й попередні дослідувачі, як, наприклад, М. І. Су- хомлінов і К. ЬІ. Бестужев-Рюмін. М. І. Сухомлінов Ч перелічує такі найважніші джерела, з яких скористувався літописець: 1) книги свя¬ того письма, що з них звичайно при нагоді беруться тексти як із старого, так і нового заповіту — Мойсея, пророків, притчів Соломона, євангелистів Иоанна й Луки і посланнів апостола Павла; 2) Палея — це старозавітна- історія з додатками з апокрифів; з неї узято багато в проповіді грецького проповідника; 3) визнання віри, узяте з визнання Мих. Синкела, який попав і до збірника Святослава 1073 року; 4) паннонські житія Кирила й Методія; 5) житіє Володимира — ченця Якова, письменника XI ст.; в житії читається: „Се жене яко древу сущу , но на поруганье біьсу , иоюе прельщаше ни симг образо м^* в літо¬ пису це перероблено так: }>иже прелщаше сим образо мг человткии-: там, в житії, оповідає сучасник подій, а автор „ПовЬсти“ це вже не був такий сучасник; 6) оповідання про Бориса й Гліба, складене тим-таки ченцем Яковом; 7) повчення препод. Теодосія-про кари божі, про на¬ пади чужинців (гадають, що написане було воно з приводу нападу по¬ ловців на Русь 1067 року); 8) оповідання Василя про осліплення Василька; про цього Василя згадується в самому літописі: „ Басил -
х) М. И. Сухомлинов'ь, О древней русской літописи, какв памятникТ» литера- турномь (Ученьїя Зап. 2-го Отд. Имп. Академій Наукт., кн. III, Спб., 1856, стор.
51—116).
'82 V СТАРОДАВНІ УКРАЇНО -РУСЬКІ ЛІТОПИСИ КНЯЗІВСЬКОЇ ДОБИ
кови же сущю Володимери и мить ту сущю , присла по мя князь Давидги ; 9) хроніка Георгія Амартола (пол. IX в.): з Георгія
Амартола е чимало запозичень у ,ДІовГсти“; зберігся переклад цієї хроніки на словенську мову, що з нього, мабуть, і наводив уривки літописець; 10) Методій Патарський; П) умови Русі з греками (4).
Довівши, що „ПовГсть“ це звід, К. Н. Бестужев-Рюмін каже, що його джерела можна виявити, і він присвячує цьому III розділ своєї розвідки 1). Вставками до літопису з різних джерел він вважає народні перекази про похід Олега на греків, про смерть його, про смерть Ігоря і пімсту Ольги та її хрещення; далі йдуть: оповідання про боротьбу дітей Святослава, житіє Володимира, позичене з Яко¬ вого житія, оповідання про вбивство Бориса й Гліба, оповідання про київо-печереький манастир, оповідання про волхвів, зв‘язані між со¬ бою, про осліплення Василька, оповідання Гюряти, про війну Вечи- слава з Олегом, про появу стовпа і напад половців на печерський манастир 1111 року. Обговорюючи питання про джерела „ПовГсти“, треба мати на увазі ще народні перекази, що про них спеціяльну розвідку написав, як ми бачили, М. І. Костомаров, і ті памсятники, що їх указав О. О. Шахматов, який обіцяє дати спеціяльну роз¬ відку про джерела „ПовГстиа.
*) К. Н. Бестужевх-Ріоминх. О составі русскихь ліітописєй до конца XIV в. «тор. 31—69.
Уривки 3 „Повісти ВремеННЬІХ'Ь ЛІТ'Ь".
№ І. Розселення СЛОВ1ЯНО-руСЬКИХ ПЛЄМІН !).
- • л /
... Такоже и ти Словіне, прешьдт»ше, сідоша по
Ді»ніпру, и нарекошася Поляне, а друзии Древляне, зане сідоша ві» лісіхі»; а друзии сідоша межю Припетию и Двиною, и нарекошася Дрьгьвичи; ини сідоша на Двине, и нарекошася Полочане річькьі ради, яже вжтечеть вт> Двину, именьмт» Полота, оть сея прознвашася Полочане; Словіне же, прешьд'ьше сж Дуная, сідоша около езера Илмеря, и прозі»вашася своимь именьмь, и свділаша граді», и нарекоша и Новтьгороді»; а друзии С'Ьдоша по Десні и по Семи и по Сулі, и нарекошася Сіверчь. И тако разидеся Словіньскьш язьїк'ь; тімь же и грамота проз'ьвася Словіньская. _ .
. . . Полям!» же жив'ьшем'ь о собі, и владіющемі» родьі своимя, иже и до сея братня бяху Поляне, и живяху К'ьжьдо сі» своимь родт>мь Ьа 06011x1» містіхі», владіюще к'ьжьдО' роді»мь своимь: И бьіща 3 братня, єдиному имя Кьіи, а другому Щекі», а третиему Хориві», а сестра ихт» Льібедь. И сідяше Кьш на горі, идеже ньіні увозі» Бо- ричеві», а Щекі» сідяше на горі, идеже нині зоветься Щековица, а Хоривт» на третиеи горі, оті» негоже проз'ь¬ вася Хоривица. И свтвориша градьк'ь ві» имя брата сво- его старіишаго, и нарекоша имя ему Кьіеві». И бяше около града лісі» и борі» великі», и бяху ловяще звірь; и бяху мужи мудри и свмьісльни, и нарицахуся Поляне, оті» нихі»же суть Поляне Кьіеві и до сего дьне.
... И по сихт» братии дьржати почата роді» ихі» кі»ня- жение ві» Полях!», а ві» Деревляхі» своє, а Дрьгі»вичи
*) А. А. Шахматов’ь, Повість временньїх'ь літв. Томт. І. Вводная часті.. Текст'ь. Прнмічанія. Спб., 1916; стоїк 6, 8-9, 10, 11-12.
64 УРИВКИ З „ИОВ'ВОТИ ВРЕМЕННЬІХГЬ ЛВТ'Ь*
своє, а Словіне своє Новігороді, а другое на Полоті, иже и Полочане, отп нихпже и. Кривичи, ияіє сідять на вьрхп Вплгьх и на вьрхп Двиньї и на вьрхп Дпніпра, ихняіе гради єсть Смольньскн; туда бо судять Кривичи; таже Сіверн оти нихн. А на Біліозері судять Вьсь, а на Ростовьстімь озері Мера, а на Кліщині озері Мера же. А по Оці ріці, кнде внтечеть ви Вт>лгу, язьїкь свои Мурома, и Черємись свои язьїки, и Мордва свои язьшн. Се бо тнкнмо Словіньскн язьшн ви Руси: Поляне, Древляне, Новигородьци, Полочане, Дрьгнвичи, Сівери, Бужане, зане сідоша по Бугу, посліже же Вельїняне. А се суть инии язнци, иже дань дають Руси: Чюдь, Мера, Вьсь, Мурома, Черємись, Мпрдва, Пьрмь, Печера, Ямь, Литнва, Зимігола, Кнрсь, Норома, Либь; си суть свои язьїкь имуіце, отп коліна Афетова, иже живуть на стра- нахн полуноїцьньїхн.
...Полями же живугцемн особі, якоже рекохоми, сущемп оти рода Оловіньска, и нарекошася Поляне, а Древляне оти Словінн же, и нарекошася Древляне; Ради- мичи же и Вятичи оти Ляховн. Бяста бо дива брата ви Лясіхп, Радими, а другьш Вятико; и прешьдиша, сідоста: Радими на Сижю, и прозпвашася Радимичи, а Вятико сіде си родимь своимь по Оці, отп негоже прозивашася Вятичи. И живяху ви мирі Поляне и Древляне и Сі¬ верн и Радимичи и Вятичи и Хирвати. Дуліби же жи¬ вяху по Бнгу, киде ньіні Вельїняне, а Уличи и Тиверьци сідяху по Диністру, и -присідяху ки Дунаєви. И бі мнножьство ихи: сідяху бо преже по Бигу и по Дпніпру оли до моря, и суть гради ихи и до єего дьне, да то ся зиваху оти Грьки „Великая СкуеьА
№ 2. Варязький шлях 1).
Н
Полямт. же жив’ьшем'ь особі по горам-ь симі,, бі пут*. из Варягт. вї. Грькн и из Грькь по Джніпру, и вьрх"ь
0 Там-само, стор. 6-7.
УРИВКИ З «ПОВІСТИ ВРЕМЕННЬІХ'Ь Л'ВТТЬ» 65
Дюніпра волокт, до Ловоти, и по Ловоти вгьнити вт> Илмерь езеро великое, из негоже езера потечеть Вюлховт,, и вт/гечеть вт> езеро великое Нево; и того езера вчьнидеть устие вт> море Варяжьекое; и по тому морю ити доже и до Рима, а отт> Рима прити по томуже морю кт> Ціеа- рюграду, а отт> Цісаряграда прити вт> Понгь море, вт> неже вютечеть Д'ьніпрт, ріка. Дт>ніпрт> бо потечеть из Оковьскаго ліса, и течеть на полт>дьне, а Двина ис тогоже ліса потечеть, а идеть на полунощие, и вт>нидеть вт> море Варяжьекое; ис тогоже ліса потечеть Вт>лга на вюртокт», и вт>течеть седмиюдееятп жерелт, вт> море, Хва- лисьское. Тімь же из Руси можеть ити по Вт>лзі вт>^ Вилгарьі и вт> Хвалисьі, и на впстокт, доити ви яфебии СимовТ), а по Двині вт> Варягьі, а из Варягт, до Рима, отт> Рима я;е и до племене Хамова. А Дт>ніпрт> вютечеть вь Понтьское море трьми жерельї, еже море словеть Русьское, по немуже учшгь святьіи Андрій, брать, Пе¬ трова, якоже ріша. „ -
№ 3. Звичаї слов‘яно-руст
Иміяху бо обьічаи свои и закончь отьць своихя, и предаеия, ігьжьдо свои нравт,. Поляне бо своихт, отьць обьічаи ймуть кроттягь и тихю и сгадіние кть снт,хамт, своимТ) и кт> сестрами, кт> матерьмь и кт> родителемт, своимт., и снчьхьі кть свекртьвамт, и кт, діверьмт, велико стадійне имуща; и брачьньш обьічаи иміяху: не хошаше зять по невісту, нт, привожаху вечеря,, а заутра при- ношаху по неп, чьто впдадуче. А Древляне живяху звіршіьсісьмь образгьмь, живуще скотьскьі, и убивахущругт, друга, ядуще вьсе нечисто, и , брака у нихт, не бьіваше, ню умьїкаху уводьі дівица. А Радимичи и Вятичи и Сіверь одинт, обьічаи иміяху: яшвяху вт> лісі, якоже вьсякьіи звірь, ядуще вьсе нечисто, и срамословие вт> нихт> предт, отьци и предт, снт>хами, и браци не бьіваху
*) там-таки, стор. 12-13.
5
66
УРИВКИ З «ПОВІСТИ ВРЕМЕНННХ'Ь ЛФТЬ»
вв нихв, нв игрища межю сельї, и свхожахуся на игрища, на плясания и на вься бісовьскьхя пісни, и ту умьїкаху женьї собі, св неюже квто сввіщаввся; иміяху же по двві и по три женьї. И аще квто умьряїне, творяху тризну на дв нимь, и посемь ст> творяху краду велику, и ввзложаху на краду мьртвьца, и свжьжаху, и посемь, сгьбьравгьше кости, ввложаху вв судину малу, и постав- ляху на ствлпі на путьхв, еже творять Вятичи и ннні. Сиже творяху обьічая и Кривичи и прочии погану, не ві- дуще закона Божия, н в творяще сами собіу законів.
№ 4. Зразки коротких звісток *).
Вв літо 6506. Вв літо 6507. , , ■
В в літо 6508. Преставися Малвфридь, Вв сеже літо преставися и Рргвнідь, мати Ярославля.
Вв літо 6509. Преставися Изяславв, отьць Брячи- славль, сьінв Володимерь.
Вв літо 6510. . .
Вв л то 6511. Преставися Вьсеславв, сьінв Изясиавль ввнукв Володимерь.
Вв літо 6512. Вв літо 6513. Вв літо 6514.
Вв літо 6515. Пренесени си вв святую Богородицю.
Вв літо 6516. Вв літо 6517. Вв літо 6518.
Вв літо 6519. Преставися цісарица Володимеря Анна*
Вв літо 6520. Вв літо 6521.
№ 5. Смерть Володимира * 2).
. . , Володимеру же разболіввшюся, вв сеже время бяше у него Борисв. И Печенігомв идущемв на Русь, посвла противу имв Бориса, а самв боляше вельми, вв неиже болести и свконьчася місяца иуля вв 15 дьнь. Умьре же на Берестовімь. И потаиша и, бі бо Святопвлкв
*) там-само, стор. 163-164.
2) там-вамо, стор. 164-165.
УРИВКИ З «ПОВ-ВСТИ ВРЕМЕНННХ'Ь лвть»
67
Кьіеві. И нощию межю клітьми проимавт>ше помостчь, вт> ковьрт» обьртЬв'ьше и, ужи с'ьвісиша и на землю, и в'ьзложглне и на сани, вез'ьше, поставиша и вт> святій Богородици, юже бі с'ьзьдалт» самчв. Се же увідівгше людие, бес числа с'ьнидошася, и плакашася по немь, боляре акьі заступьника ихт> земли, убозии акьі за¬ ступника и кт>рмителя. И в'ьложиша и вь» кь>рсту мра- моряну, и стьхраниша тіло его ст> плачьмь, блаженаго
ГТЬНЯЗЯ.
Лв 6. Про руських бранців, як їх ведуть у половецький полон 1).
. . . И воеваша міного, и втзЗвратишася кт> Т'ьрчьскому, її изнемогоша людие вь граді гладчьмь, и предашася ратьньімт>. Половьци же, приимовше градгь, запалиша и огньмь, и люди разділиша, и ведоша вь> вежі кт> сьрдо- бОЛЬМТ» СВОИМТ» и СТфОДЬКИКОМТ» своимь» мт>ного роду хрьстияньска: стражюще, печальни, мучими, зимою оці- нляеми, вь> альчи" и вт> жажи и вт> біді, опусьнів'ьше лиди, почьрнів'ьше телесьі, незнаемою страною, язьїк'ьмь испалент>мь, нази ходяїце и боси, ногьі имуще счьбоденьї тьрнйемь; сь> сльзами от'ьвіщеваху другт> кь> другу, гла- голюще: „азт> біхт> сего города“, и другьш: „а азт> сея вьсиа; и тако сгьв'ьпрашахутьсЯ'Сгь сльзами, родт> свои повідающе и в'ьздьішюще, очи втьзводяще на небо кт> Вьішьнему, стьвідущему таиная.
№ 7. Любецький з'їзд 2).
. . . Вт» літо 6605. Придоша Святопчьлкгь и Володи- мерь» и Давьідч. Игоревичь и Василько Ростиславичь и Давьід'ь Святославичь и брать» его Ольгь, и сьняшася Любячи на устроеіще мира, и глаголаша кь> собі, рекуще: „почьто губимь» Русьскую землю, сами на ся котору діюще? а. Половьци землю нашю несуть розно и ради суть, оже
*) там-само, стор. 283-284.
2) там-само, стор. 239-300.
68
УРИВКИ З «ПОВІСТИ ВРЕМЕННЬІХЧЬ ЛФТЬ»
менш нами рати; да ньіні, огьеелі имімтюя вт> едино^ сьрдьце, и блюдіми Русьскьіі землі; кьжьдо да дьржить отьчину свою: Святол,ьлкгь Кьіев'ь Изяславль; Володимерь Вьсеволоже, Давьідтз и Ольгть и Ярослави» Святославле; а имл>же раздаялт» Вьсеволодт, городьі: Давьіду Воло- димерь, Ростиславичема -Перемьшіль Володареви, Тере- бовль Васильковий И на томь ціловаша крьстч»: „да аще кнто отт»селі на кого влстанеть, то на того будемч> вьси и крьстт» чьстьньш“. И ціловавтлнеся, цоидоша ви» свояси...
і
Но 8. Снем на Долобському х).
Вт> ЛІТО 6611. БОГИ» В'ЬЛОЖИ ВИ» сьрдьце КТзНЯЗЄМ^Ь Русьскьшт» мьісль благу, Святопт>лку и Володимеру, и стшястася думати на Долобьскі; и сіде Святоп'ьлкч» сч» своєю дружиною, а Володимерт» си» своєю ви» единомь шатьрі. И почата думати, и начата глаголати дружина Овятоп'ьлча, яко „не веремя ньіні весні ити, хочемн наша смьрдьі погубити и ролию имт>“. И рече Володи- мери»: „дивьно ми, дружино, оже лошади жалуєте, еюже ти» ореть; а сего чему не промьіслите, оже начьнсть орати смьрдч», и приіхави» Половьчиїгь, ударить смьрда стрі¬ лою, а лошадь его поиметь, а ви» село его іхавт», иметь жену его и діти его и вьсе его иміние? То лошади его жаль, а самого не жаль ли?“ И не могоша от'ьвіщати дружина Святопт^лча. И рече Святошьлкт»: „брате, се яз ь готова уже“. И внста Святопмк'ь, и рече ему Володи- мергь: „тоти, брате, велико добро счьтворшни земли Русь- стіи“. И пост»ласта кт> Давьідови и кт> Ольгови, глаго- люща: „поидіта на Половьці, да любо будемт> живи, любо мьртви“. И послуша ею Давьідтз, а Ольгт> не влсхоті сего, вину река: „не ст>дравлю“. Володимерт» же, ціло- вавж брата своего, поиде Переяславлю, а Овятошьлкт» по
*) там-само, стор. 323-324.
УРИВКИ З «ПОВ'ВСТИ ВРЕМЕННЬІХГЬ Л'ЬТ'Ь» 69
* * еемь и Давида, Святославичь и Давида, Вьсеславичь и Мьстиславт», Игоревт» вжнукт,, Вячеслава, Яропвлчичь, Яропжлкт, Володимеричь.
№ 9. Зразки коротких звісток 1).
. . . Вт, літо 6612. Ведена бьість дт>щи Володарева ва цібаревичь за Олексиничь Цісарюграду, місяца иулия вт> 20 дьнь. Томьже літі ведена Переджслава, дт>щи Святопжлча, вт, Угьрьі, за королевичь, місяца августа вт, 21 дьнь. Томьже літі приде митрополить Никифорт, вт, Русь, місяца декабря вт, 6 дьнь. Тогоже місяца преста- вися Вячеслава, Яропжлчичь вт, 13 дьнь. Тогоже місяца вт, 18 дьнь Никофорт, митрополита, на столі, посажент,. Се же ст,кажемт>... Сегоже літа исходяща, постила Свя- тоггьякт, Путяту на Міньскт,, а Володимерт, сьша своего Яропжлка, а Ольга, сама, йде на Гліба, поимт>ше Да¬ вида Вьсеславича. И не успіша ничьтоже, и вт>взрати- шася опять. Й родися у Святошьлка сина,, и нарекоша имя ему Братислава,. Вт, сеже літо бьість знаменне: стояше сжлньце вт, крузі, а посреді круга крьстт,, а посреді крьста сжлньце, а вльні круга обаполи дт>ві сьлньци, а надт, сжлньцьмь кромі круга дуга, рогома на сіверт,; такоже знаменне и вт, луні тімьже образжмь, місяца февраля вт, 4 и 5 и 6 дьнь; вт, дьне но 3 дьни,
я вт, нощи вт, луні по три нощи. ,■
% •
а) там-само, стор, 326-327.
*
V
Розділ
IV.
- ^ • і ' *
Обласні літописи з часів київської й галицько-волинської держави.
Обласні літописи. Київський літопис це звід і вказати джерела його можна. Автори зводу. Головні окремі оповідання київського зводу. Щорічні короткі записи. Поділ київського зводу на частини. Про що оповідає київський звід? Думка про нього проф. М. С. Грушевського. Зміст київського зводу. Мова цього літопису. Галицько- волинський звід. Його відношення до київського. Погляд на цей літопис проф. М. С. Грушевського, та його розвідки про хронологію цього літопису. Питання про авторів і Тхне відношення до князів і освіти. Літературна форма й мова галицько- волинського літопису. Уривки з инших обласних українських літописів — переяслав¬ ського і чернигово-сіверського.
До обласних русько-українських літописів належить головним ЧИНОМ КИЇВСЬКИЙ І галицько-волинський !). Вони являються обласними через те, що, хоч не виключно, та все-таки найбільш оповідають за події київської чи галицько-волинської землі. Перший присвячений історії київської землі на протязі усього XII ст., і хоч спиняється він иноді і на подіях инших земель, князівств, то це через те, що Київ ще й тоді зберіг немало свого колишнього центрального полі¬ тичного. значіння й не міг перетворитися на область з обмеженими обласними, місцевими інтересами. Окрім того, він, як і колись, являвся релігійним і культурним центром України і мав широкі стосунки з сусідніми українськими областями. Другий, ще типовіший обласний літопис — це галицько-волинський, який охоплює ввесь XIII вік і оповідає майже виключно за події галицько-волинської держави. Ве¬ лись обласні літописи ще й по инших україно-руських областях, як, наприклад, у чернигово-сіверській, та до нас у свойому місцевому складі вони не дійшли. ^
Звертаємося найперше до огляду київського літопису. „Повість44 в Іпатському списку дуже близько торкається київських подій, бо і перші зводи, старіші од „Повести44, та й сама „Повість44, складалися, як це ми бачили вже, у Київі. Ясно, що й у XII в. в ньому не могло перерватися літописання: продовжувалося воно геть на протязі усього
ґ) Обидва ці літописи вміщені в Іпатському спискові слідом за „Повістю временншх'ь л'Ьт'Ь44, якою починається і цей список. У виданню 1871 року (дру¬ гому) Археографічної Комісії (Ліітопись по Ипатскому списку.; Изд. Археогр. Ком. Спб., 1871 року, IX. 618, 33, 28, 12) київський обласний літопис починається з 131-ої стор. з 1211 року, а кінчиться 479-ою стор. (1200 роком); волинсько-галицький почи¬ нається з 479-ої стор., — з 1201 року, а кінчиться 616-ою — 1292 роком.
обласні літописи: київський і галицько - волинський 71
XII віку. І справді, „Повість4* скінчилася оповіданням про князю¬ вання у Київі Святополка, і оповідання це продовжується й у київ¬ ському літописі: під 1111 роком, що ним розпочинається київський літопис, оповідається, наприклад, про снем у Долобському, де вирі¬ шувалася справа про похід на половців, і у цьому снемі брав участь Святополк, Володимир і инші князі. Київський звід, як і „Повість*, складається з щорічних коротких записів і ширших, просторіших, окремих оповідань, що нагадують нам з боку літературної форми оповідання „Повести**. Що київський літопис існував і окремо, неза¬ лежно од галицько-волинського, довести це можна тим, що такий список мав колись у свойому розпорядженню В. Н. Татіщев (так званий Голіцинський список). Під назвою київського він був відомий і пізніше (на початку ХУ ст.). До такого висновку про цей літопис приходить і О. О. Шахматов *)•
Присвячено літопис головним чином київським подіям, та ще почасти й узагалі україно-руським. Не дивниця, що й джерела його теж київського й українського походження. Найбільша частина їх належить до Кйїва, а потім і до південної Русі, бо літописні звістки його записані були здебільша в Київі, а потім і по инших місцях Русі-У країни. Київські записи за першу половину XII в. (до 1146 року) здебільша торкаються Володимира Мономаха, його дітей і усяких київських манастирів.. К. Н. Бестужев-Рюмін називає через те цей звід південно-руським, хоч і додає, що тут є чимало оповідань, за¬ писаних, очевидячки, в ростово-суздальській землі, як і навпаки. Список цього зводу він одноеить до ХІУ ст., і літопис цей, на думку його, — це такий самий звід, як і „ПовРсть“; джерела його можна виявити, бо він був складений на їх підставі. Зливаються тут до купи ріжні редакції оповідань. Робляться тут і такі вставки, що розбивають оповідання на дві частини. Приклад цього ми бачимо під 6621 роком: „В се же лгьто поя Володгімерг за' сина сеоего Романа Володаревну , мгьсяца семтября вг 1 надесять день- В се же лгьто Мьстиславг заложи церковь камяну святаго Ни¬ кали, на княжгь двор'їь , у Торговища Новгогородгь. Того же лтьта посади , сина сзоего Ярополка в тіереяславлгь [%). Середню отую звістку за закладення церкви вставлено, і вона розбила одно оповідання за Володимира ^«Мономаха на 2 частині і внесла навіть непорозуміння в це оповідання: з тексту, через оцю вставку, вихо¬ дить, ніби Мстислав посадив свого сина Ярополка в Переяславлі, а в дійсності Ярополк був син Мономахів і слово «своего» відносилося
л _ — - - - *
" - *) Иконниковт», Огшт'ь... т. 2., кн. 1. стор. 440.
2) Л£т. по Ип. списку. Спб., 1871, стор. 499.
72 ОБЛАСНІ літописи: київський і галицько - волинський
• . ч ' / -
не до Мстислава, а до Володимира: а коли цю одну фразу через механічно зроблену вставку розділено надвоє, тоді й вийшло згадане непорозуміння. Упорядник зводу остільки невміло й механічно робив вставки, що навіть нівечив свій текст. Вставку цю взяв він оче¬ видячки з новгородського джерела. Під двома ріжними роками (6643 ї 6644) автор вміщує оповідання про одну і ту саму подію, не здо¬ лавши звести до купи в-одно дві редакції цієї події, які він знайшов, мабуть, у ріжних джерелах. Під 6643 роком читаємо: ... в мирися Яро - полкг сь Всеволодом г; и дата Переяславль Андргьеви брату своєму > а Володимерь Изяславу Мьстиславичю. В ліьто 6644. Приведу» Яро- . полкг брата своего Андргья изг Володимеря и да ему Переяславльи а Изяславу , синовьцю своєму , Володимерь Ц. Отаке приточування ріжних редакцій однієї події, позичених з ріжних джерел, ми знахо¬ димо й на инших сторінках київського зводу. Двічи оповідається за смерть унука Мономахового, Василька Леоновича, що другий раз називається вже Маричичем. Під двома роками оповідається за те, як Всеволод видав свою дочку заміж за Болеслава польського, при чому другий раз називається її імся (Звенислава) та ймення поль¬ ського короля (Болеслав). Дуже ясш вставки в, оповідання про ІзА- слава Мстиславича. Ці вставки порушують загальний тон оповідання і могли належати тільки чернигівцеві, а тимчасом ціле оповідання в основі своїй київське. Такі самі вставки К. Н. Бестужев-Рюмін бачить і в оповіданні про вбивство Андрія Боголюбського та про те, що діялося після його смерти. На підставі цього К. Н. Бестужев- Рюмін приходить до висновку, що не т]і)еба шукати авторів - літо¬ писців у Київі і гадати про те, скільки їх було на протязі од 1111 до 1199 року — чи два чи три (як думали М. П. Поґодін і М. І. Костомаров), а краще висловити думку, що були літописи не в самі¬ сінькому Київі, ба й по инших місцях і з цих місцевих літописів деякі звістки перейшли до київського зводу навіть із вказівками персонального характеру. Треба одкинути думку, що київський звід написаний тими авторами, які залишили про себе вказівки, бо там, де бачимо ці персональні вказівки ніби-то на авторів, там саме й трапляються широкі оповіданні які їм не належать, і тому не можна поділяти київський літопис на 3 частини: 1) до 1130 або 1140 року^ 2) од 40-х років і 3) до 1199 року. Автор, що зробив про себе вка¬ зівку, являється, без сумніву, тільки автором обмеженої частини літо¬ пису, де зроблена ця вказівка.
9 Лисієш, стор. 214.
- обласні літописи: київський і галицько - волинський 75
Які-ж будуть головні окремі оповідання київського зводу?
1. Оповідання про шкляні очі, які ніби -то падали з неба в Ладозі. Автор його робить за себе таку вказівку: сказавши, що в цьому 1114 році було закладено кам'яну кріпость Ладогу, він до цього додає „ ІІригиедшю ми в Ладогу , пошдаша ми Ладожане (далі йде оповідання про шкляні очі), і далі — „ Сему же ми ся дивлящю, рекоша ми: се не дивно; и суть и егце мужи старий ходили за Югру и за Самоядь (і далі йде оповідання про тамошні хмари); і .далі знов автор додає: „ Сещ же ми єсть послу ххпосадиикьїіавел'ь Ладожкий и вси Ладожане . Аще ли кто сему втри не ймете, да пвчтеть фронографа“ 1). Та автор цього оповідання не був автором иїіших оповідань літопису до 1130 року; це тільки вставка, яка на¬ гадує нам оповідання Гуряти Роговича.
2) Окреме оповідання про Із'яслава Мстиславича (з 1146 по 1154 р.), написане його сучасником, прихильником і, мабуть, дружин¬ ником, бо за себе автор його каже: и рече (князь) блово то, акоже и переже слишахомг: „не идеть мкьсто кл> головіь , но голова к жгьсту “2). Але до цього оповідання додано багато вставок, як це докладно з'ясував К. Н. Бестужев-Рюмін3); він, одкидаючи ці вставки, реставрує оснівний текст літопису. Тут є такі звістки, котрі складено було прихильником не Із'яслава, а Ігоря і взагалі Ольговичів. Другі події, навпаки, немов записані у таборі Із'яслава його дружинником; € й похвала Із'яславові-гце все ніби уривки з його біографії, в пер¬ сональна вказівка автора на себе: оповівши за тії подарунки, які Святослав надіслав половццм, автор додає — „ихг оісе ми преди на- писахомгь“ — а в дійсності раніше про них нічого не написано. Коли пише автор-киПнин, то він достотно передає промови киян, послів Із'яславових; а за Ігоря було складено ніби житіє про страстотерпство, як про Із'яслава широке окреме оповідання. Звід київський і ростово- суздальський дають нерідко ріжні редакції і ріжні освітлення тих самих подій. Доказом того, іцо про Із'яслава було складено окрему повість, являються такі сторінки літопису, як, наприклад, оповідання про' снем Із'яслава з братом його Ростиславом, про походи його в суздальську землю; але- й тут трапляються суздальські звістки, як, наприклад, про січу під Луцьком Андрія Юрьєвича, якому вислов¬ лено високу похвалу.
3) Оповідання про вбивство Андрія Боголюбського 4). Воно має навіть у літописі окремий заголовок — „ Убьение великаго князя Ан-
°3) !Ьі(їет, стор. 199—200. * - 4 •
2) ГЬійеш, стоі>. 305 — 306.
3) О еостав-Ь . . . стор.. 79—105. ^
4) ~7ГЬт. по Ип. списку. Спб., 1371, стор. 394 — 403.
74
обласні літописи: київський і галицько - волинський
дріья Юрьевича Володимерьсксіго“ (під 1175 роком), і похвала йому кінчиться словом „амина>(< (стор. 403). Починається воно, як житіє, похвалою йому за збудування кам'яного міста Боголюбова і собор¬ ної церкви в ньому, яку й описується. Що автор оповідання був киянин, це видко з того, що він для пояснення, як далеко знаходився Боголюбов од Володимера, покликається на Вишгород і Київ, кажучи:
„ Создалг же бяшеть собгь городг каменю , именемь Боголюбий , толь далече якоже Вишегородю о тю Києва , такоже и Боголюбий опію Володимгьрії’ (стор. 394—395). У плач ^олодимирців, де вони ви¬ словлювали свій жаль зприводу його наплої смерти, вставлено знов- таки фразу про Київ: „ уже ли Києву потха, господине , в ту церковь , тгьми Золотими вороти , их(ю) же дгьлать послалю бяше той церкви на велицтмь дворіь на Ярославлю, а река : « хочю создати і^ерковь таку же, ака же ворота си Золота, да будете память всему отечьству моемуі>?іс (402 — 403). Це типовий зразок стародавнього плачу, і в ньому на першому місці піклування Андрія про Київ. І на це повинен був звернути увагу киянин, прихильний до Андрія Юрьєвича, бо кияне могли й мусіли найперше нагадати собі про те, як з наказу Андрія зруйновано було Київ, і не могли добрим словом пом'янути вони князя, що знищив Київ, його церкви й манастирі гірше, ніж половці. Оповідання дає стільки яскравих подробиць, що його міг скласти хіба самовидець. І на такого самовидця є вказівка в самому оповіданню — -це вказівка на киянина Кузьмище. „И тече на міьсто (після вбивства князя) Кузмище Киянина,, оли нуьтуть князя, (идгьже) убьеню (бисть); и почата прошити Кузмище: «кдгь єсть убита > господиню ?» И решта: «лежить ти виволочеию в ого¬ рода,; по не мози имати его, тако ти молвять вси, хочеми и виве- речи псомю; оже ся кто приймете по не , тотю* наше есте ворожь- битю, а и того убьемю ». И пана плакати над(а>) нимю Кузмищеи (далі йде плач Кузьми, стор. 400 — 403). Мабуть оцей киянин Кузьмище і склав цеє оповідання (чи в усній, чи в писаній формі невідомо, ско¬ ріше в усній, б.о така усна мова, здається, відбилася й на формі оповідання — цей увесь епізод записаний із слів Кузьми). Ці думки підтримує ще й те, що київський звід дає про це вбивство більше подробиць, ніж суздальський, хоч повинно було-би вийти навпаки, бо справа торкалася суздальсько-володимир'ського князя, а не київ¬ ського. < ..
4) Оповідання про боротьбу братів кн. Андрія суздальського з їх небіжами (боротьба Володимира з Ростовом). Воно — володимир- ського походження, як це видко з виразів літописця: „ми же да подивимся чюду новому и великому и преславному Матере Бооісья,
обласні літописи: київський і галицько - волинський 5
како заступи градг свой отг великих г бтьдг, и гражани своя укргьп- ляетьи. Негативне відношення до Ростова й Суздаля і навпаки прихильне до Володимира виявляється з такого вислову: „здт городг старий Ростова и Суждаль, и вси бо л яре, хотяще свою правду по¬ ставити ,, не хотяху створити правди Божья , но «како намг любо»грекоиШ «такоже створимо , Володимерь єсть пригородь нашь », противящеся Богу и Святгьй Богородице и правдгь Божьт , слу- шающе злихг человекг развратниковг,не хотящихг намг добра/' * Тут-таки, з приводу цієї боротьби, наводить літописець класичну справку про віча головних і менших міст. Літописець надає цій бо¬ ротьбі релігійного хараклеру і оповідає навіть про чудо - знамення Божої Матери: „ Всеволоду же бивгию за Сухсдалемг, узргьша чюдную Матерь Божью Володимерьскую, и весь градг и до основанья аки па, вздусгь стоящь... князю позорующю и всему полку , вси же зрягце таковаго чюдсі, глаголаху: «княже/ правг еси , погьди противу ему». (П. С. Р. Л.,1, 160 — 1). Київський літописець позичив це оповідання у суздальського, де воно просторіше, але й у київському трапляються иноді такі подробиці, яких нема у суздальському. Треба додати, що це оповідання не відокремлене од инших звісток, що їх чимало подано поруч з ним, і тому його відокремлене існування більш сум¬ нівне, ніж инших.
5) Похід Ігоря Святославича, кн. новгород-сіверського на половців 1185 року1-). Це окреме оповідання^ яке не зв'язане навіть з попе¬ реднім походом на половців Святослава, що на його він закликав і Ігоря; і той дуже хтів йти, але не встиг цього зробити (стор. 429 — 430); починається це оповідання, як окреме, бо Ігор назищїється тут унуком Ольговим; зазначається тут, що князі вийшли у вівторок 23 квітня, називаються на ймення всі князі Ольговичі, котрі вийшли в похід, і навіть Ольстин Олекан, що його прислав на поміч Ярослав, називається Прохоровим унуком. Подробиці оповідання дуже цікаві ї теж вказують на сучасника і самовидця: тут ми знайдемо вказівку на гладких, ситих Ноней, і на небесне знамення, і на сторожів, що їх посилали розглянути степ, і на ті річки, котрі треба було переходити у брід, і на те, коли вперше стрінулися русичі з половцями (у п'ят¬ ницю в обідню пору), як Ігор ушикував свої полки (6 полків; у пе¬ редньому були стрільці од усіх ^останніх), і з якими промовами він звертався до -своєї братії, і як перемогли половці Русь, перебили дружину й узяли в полон Ігоря, і як він проживав у половецькій землі і втік звідтіля й повернувся до свого князівства, а потім одві- дав Святослава у Київі. Через увесь - фактичний зміст оповідання
х) Л'Ьт. гіо Ип. списку. Спб., 1871, стор. 430 — 438.
76 обласні літописи: київський і галицько - волинський
проходить одна думка (яка й надає йому живучости) про те, що ,, се Богь казня ньг, гргьхь ради пашихь, наведе на ни поганим, не аки милуя ихь, по нась казня и обрсіщая ни к покаяньюи (стор. 4В7). .Але крім цього релігійного мотиву, висловлюється ще й'Святославова політична думка про необхідність згоди поміж князями. Тут немає догани й образи молодому і гарячому Ігореві, а є тільки великий жаль зприводу його нещастя: довідавшися про полон Ігоря, Свято¬ слав витер сльози й промовив; „о люба моя брать я и синовгь и мужт земліь Рускогь! дал(ь) ми (би) Богь притомити поганим; но не воздержавше у поети отвориша ворота на Русьскую землю. Воля Господня да будете о всемь;да ксіко жаль мц бяшеть на Игоря, тамо нить оісалую болти по Игоргь братгь моемьи (стор. 435). Тут є ідея, думка, турбота про руську землю/ і під нею треба розуміти передовсім русько-українські південні князівства, які, як це відомо, найбільше терпіли од наїздів половецьких. Автор доходить до високого ліризму, не виходячи з грунту фактів, коли описує, як половці знищили Надсеймщину: „то бо спитавше возмятошася городи Посемьскиери бисть скорбь и туга люта , якоже николиже не би - вала во всємь Посемьи,и в Новіьгородіь Сговерьскомь,и повсей волости Черниговьской , князи изимсіни и дружина изьімана , и збита ; и мятяхуться аки в мошви, городи еоставахуть и немило бяшеть піогда комуждо своє ближнєє , но мнозгь тогда отріькахуся дугиь своихь , жалующепо князихьсвоихьи (стор. 435). Цікава вказівка на прихильне відношення людности до князів Ольговичів — це риторика, бо, справді, людність чернигово-сіверської землі підтримувала завжди своїх князів Ольґовичів. Нарешті є тут ще один ліричний мотив* що скидаються на мотив народньої української думи про Олексія Поповича. Князь Ігор, після того, як військо його побили половці на р. Каялі, висловлює думку, що цеє нещастя викликало було його гріхами і особливо отим тяжким його гріхом, коли він узяв на щит м. Глібов' під Переяславлем і не мав милосердя до тамошніх хри- стіян — „тогда бо не мало зло под'ьяша безвиньнии хрест ьани, от - личаеми отець оть рожений своих'ь , брать оть брата, другь оть друга сеоего, и жени оть подружий своих'ь , и дщери оть ма¬ терин своихь, и подруга оть подруги своея , и все смятено плгьномь и скорбью тогда бившюю , живші мертви мь засидять , а мертвий радовсіхуся , аки мучепици святгьи огнемь оть жрзни сея пеку - шепне приємній , старцю поргьвахуться , уноти же лютим и не¬ милостивим рани под'ьяша, мужи же пресгькаеми и разегькаеми бивають , жени же - осквгьрняемщ' и та вся створись азь — рече Вгорь, — недостойно ми бяшеть жити-, и се нить вижю отмгьстье
обласні літописи: київський і галицько - волинський 77
отг Господа Бога моегоІІ (стор. 433—434). Тут мотив високомораль¬ ний — про зруйнування людности князем, який повинен обороняти її. В думі про Олексія Поповича — теж пімста божа за гріх Олексія,, який згадав, що коли він з Пирятина виїздив, „ опрощення з пан оті[ем і з пані маткою не брав , і на свого старшого брата великий гнів покладав , і близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв , діти малії, вдови старії стремням у груди товкав , безпечно по вулицях конем гуляв , против церкви 7 дому божого , проізжав7 шапки з себе не знімав , хреста на себе не клав. За те я, панове , великий гріх маю, тепер погибаюи (Антонович і Драгоманов, Истор. пГсни малорус. нар. І). Треба сказати, що гріх Ігоря без¬ мірно більший і реальніший, ніж Олексія Поповича. Літопис яскраво малює нам картину м. Глібова, взятого на щит Ігорем. Гріх Олексія Поповича складніший і менш реальний, і його найбільша вина, що він не вшанував батька-матери, і тому-то його не могла врятувати вже батькова й материна молитва; далі він не пошанував божої церкви, а нарешті топтав конем, як і Ігор з дружиною, малих дітей і старих удовиць. :
6 й инакша редакція цього оповідання в Лаврентівському спи¬ скові літопису, яка одрізняється од київської. А крім того, цей сюжет оброблений був і автором „Слова о полку' Игоревй“; та ні літописно оповідання не було джерелом для „Слова“, ні навпаки.
6) Останнє окреме оповідання київського літопису — це опові¬ дання про збудування кн. Рториком РостиславичеМ камйшої стіни в київському Михайлівському видубицькому манастирі (стор. 475 — 479). Та в цьому оповіданню більше релігійних міркуваннів, ніж фактичних вказівок; та є серед них одно дуже поважне — це вказівка на того архітектора, що збудував цюю стіну. Стіна була закладена під церквою св. Михаїла над Дніпром на Виду бичах. За 116 років ніхто з київських князів не одважився збудувати цю стіну, а зробив це пйітий князь — Рюрик: „ изообріьте бо подобна дтлу и ходожника и во своихь сії приятелех'ь , имене(мг) Милотьгг, Иетрь же по кре - щению“ (стор. 476).
Звертаючися до щорічних записів, можна про них висловитися,, що вони булй записані не в Пдному Київі; чи краще сказати, що до київського літопису було занесено багато звісток не київського по¬ ходження: деякі з них записувалися -по ріжних місцях щорічно, деякі могли бути складені і в місцеві зводи, на зразок київського. До 1146 року головними щорічними записами були київські джерела, які торкалися найбільше Володимира Мономаха, його роду й ріжних київських -манастирів. Прихильність до Володимира яскраво вияв-
78 ОБЛАСНІ літописи: київський і галицько - волинський
ллється у цілій низці фактів і похвалі йому, де автор пише: „ІІре- ставися благовірний князь , христолюбивий и великий князь всея Руси , Володимерь Мономахг, иже просвіти Рускую землю, аки солнце луна пуща я ; его же слух'Ь произиде * по всимг странамі> , найпаче же бть страшена поганими, братолюбець , и нищелюбець ,
и добрий сщрадалець за Рускую землю . весь народі) и вси людне
по немь плакахуся , якоже діти по отцю или по матерії* (стор. 208). Прихильне відношення було в літописця і до сина Мономахо- вого, Ярополка (стор. 216). Що літописець був на стороні Мономахо- вцчів цеє видко з того, що рать Ярополка він називає „нашою силою* ^етор. 214). Але трапляються доволі часто й некиївські записи: і із українських земель — чернигівські, і Новгород- сіверські, переяслав¬ ські, волинські, галицькі; з неукраїнських — суздальські (особливо про Андрія суздальського і його діяльність в м. Володимирі), по¬ лоцькі, новгородські, смоленські х). Деякі звістки про русько-українські події ми знаходимо й у Длуґоша, і вони здебільша галицького по¬ ходження. • *
М. І. Костомаров поділяє київський літопис на дві частині: до 1146 і після 1146 року. Перша частина — це збірник ріжноманітних, ріжнорічних оповідань і коротких звісток. Друга частина повніша і подрібніша. Літописці згадують про себе персонально. Оповідаючи про перевезення тіла Володимира Андрієвича, літописець додає, що справу цю було доручено ігуменові печерського манастиря Полікар- нові та св. Андрія — Семенові, а той, хто описує це, пише про себе: „ пюидохомг сг Володимиром т> изг Виш.егорода*\ а що за Полікарпа говориться у 3-й особі, то виходить, що автором був ігумен Семен. 1 в дальших частинах літопису М. І. Костомаров бачить ріжних літо¬ писців — і з-поміж ченців і з-поміж військових. Але поділяти київ¬ ський літопис на такі частини не можна. І тут треба приняти погляд К. Н. Бестужева-Рюмінй; він визнає ці оповідання за запозичені з ріжних джерел. Треба одзначити і в київському зводі манастирські записи, — очевидячки, вони продовжувалися і в XII ст. О.' О. Шах- матов в Іпатському спискові зазначив досить звісток, які торкаються київо-печерського манастиря 'до 1182 року; сюди, наприклад, треба однести' звістку про смерть новгородського єпископа Ніфонта, що прийшов до Київа зустрінути .царгородського митрополита Костян¬ тина, і був похований у печері Теодосія, „бі бо имчья велику любові) кг святій Богородици и кі отцю Оедосью далі оповідається з його слів про його видіння; літописець називає його „ поборникомі)
х) Вказівки, з мотивами, про місцеві записи зроблені II. М. Бестужсвим-Ргомі- ним, стор. 115 — 151.
обласні літописи: київський і галицько - волинський 79
осей Руской земли“ (стор. 332). Увійшли до київського зводу і за¬ писи инших київських манастирів, наприклад, Андріївського мана¬ стиря св. Сішеона на Копиревому кінці, чернигівських князів, виду- бицького манастиря, Михайлівського манастиря, Софійського собора і Десятинної церкви; там велися записи про народини і похорони князів, яких ховали при церквах', про їхні шлюби. Звідтіля виходили звістки про київську митрополію та єрархію, про посадження на катедри єпископів, про їхню смерть і похорон, про будування і освя¬ чення церков, про ріжні знамення й чудеса. У Вишгороді велися записи чудес над труною Бориса й Гліба. Цікаві звістки про чужо¬ земні події. Така, наприклад, звістка під 1187 ізоком про знамення, яке літописець зв'язує з одібранням сарацинами од хрестоносців Єру¬ салима: „вь той бо день, каже він, того міьсяцсі взят'Ь бисть Еру- салим'ь безбожними Срацгіпии (стор. 441); під 1190 знову роком оповідається про хрестовий похід німців*^ „В то же ліьто йде царь Немгьцкий , со всею своєю землею, битися за гроб'Ь Годподен з? про- явил'Ь бо бяшеть ему Господь ангеломг , веля ему ити. И прише- дгшим'ь имь її бьющимся кргьпко с богостудними тими Агаряни, Богу оюе тако попустившу гніьвг свой на весь миргрзане испол- нися злоб'ь нтиих'Ь вся земля, и си вся наведе на ни (Господь) гріьх'ь ради наших'ь, воистину суд'ь створи и прави судби его, и преда мгьсто святиня своея итьмг иноплеменьником'ь: спи оюе Ніьмци яко мученици святіш прольяша кроеь свою за Христсі , со цари сдоимии (стор. 449). Тут дуже цінна солідарність літописця з німцями, яких він навіть визнає за святих мучеників. Тут мова іде за третій хрестовий похід імп. Фридриха І, який закінчився дуже сумно: Фридрих потонув, а більшість війська загинула, і поверну¬ лося дуже мало. Німці проходили через Візантію, яка цікавила Русь. У Київі перебували німці, латиняни й греки (літопис і „Слово о полку ИгоревГ"1). Цікавлючися чужоземними подіями, літописець не міг не звернути уваги на події по ріжних князівствах Русі, бо Русь- У країна була зв'язана з ними ріжноманітними інтересами, були й такі князі, що переходили дуже часто з одного князівства до дру¬ гого, а иноді й утікали до угрів або половців. Київський літопис захоплює таким чином, окрім осередки — Київщини, й инші українські землі — Чернигів, Переяслав, Волинь, і неукраїнські — Галич, Смо¬ ленськ, Полоцьк, Суздаль, Рязань, Новгород Великий, з західніх дер¬ жав — - Польщу, Угорщину, Чехію, а особливу увагу звертає на своїх
*) Про відношення „Повісти11, і київського зводу до західніх подій див. Зяагапіе’шсяЩіе Нураііоз - СЬгопік аїз Ои-еІІеп-Веіка^ гиг бзІеггеісІїібсКеп ПеесЬісІйе. ЬетЬег§, 1872, стор. 1 — 98.
80 обласні літописи: київський і галицько - волинський.
південно-східніх сусідів — половців і половецьку землю; є звістки за походи Юрія Долгорукого, Андрія Боголюбського та Всеволода на камську Болгарію у 1120, 1173, 1182 р. (стор. 205, 385, 422 — 423). Не дивниця, що київський звід через його зміст визнають за найцін¬ ніший після „ПовгЬсти“. „Хоті цей літопис, каже акад. В. С. Ікок- ніков, звертає особливу" увагу на усобиці князів, на походи проти зовнішніх ворогів і про їхні напади, і літописець переказує численні подробиці про війни, але не менш яскраво малює він риси вічового життя і мійського побуту тих часів; він з любовю описує устрій і розпорядок війська, обставини походів і військову техніку. Його ці¬ кавлять військові ігрища, забави, подарунки кіньми і зброєю, озброєн¬ ня й убрання, бенкети й гулянки, музика й пісні. Він охоче оповідає про риси персональної відваги і хоробрости. Він згадує текстуально промови князів до війська і взагалі його захоплюють військові сю¬ жети. Підо впливом релігійних мотивів, що од них, на його погляд, залежать усі історичні події, він покликається теж і на поганську мітологію (стор. 200) й на поганський рахунок часу. Ось, наприклад, що ми читаємо під 6682 (1174) роком: „ Володимиру бисть болтзпь кргьпка , ею же сконьчася мшяця майя вг ЗО , пргьставися русальноть недгьлґо в недгьлю" (стор.- 386). І складачеві київського зводу відомі були й хронографи Малали, з якого він бере звістки про єгипетських богів і, називає двох з них словйшо-руськими йменнями Сварога і Дажбога (стор. 200).
Висловив свої думки про Іпатеький список взагалі і київський звід зокрема і проф. М. С. Грушевський. На його погляд, він був утворений, очевидно, на Волині в останній четвертині ХІІІв. „Основою київської літописи, каже він, послужили київські записки, що з певними змінами увійшли в склади суздальської літописи: в остан¬ ній слід їх губиться в середині XII ст. В київській літописи вони теж не заховалися в чистій формі — тут вони злучені з иншими київськими й чужими записками, як то видко з відмін записок суз¬ дальської літописи і з подвійних звісток та з инших слідів сполу¬ чення в самій київській. Середину київської літописи (від 1146 р.) виповнює простора повість про князювання в* Київ і Ізяслава Мсти- славича, писана якимсь прихильником і товаришем його походів, але й вона поперебивана иншими звістками; в значній частині ці звістки йдуть з якогось джерела неприхильного Ізяславові, писа¬ ного, бодай в части, десь за Дніпром, мабуть в Чернигівщищ. Зі вставок годиться піднести оповідання про убійство Ігоря, злучене з двох повістей про нього, як згадував я вище. В третій четвертині видко нову руку — якоїсь духовної особи, спеціально прихильної до
обласні літописи: київський і галицько-волинський 81
династії Ростислава, що мабуть вела київську літопись в сій ча¬ стині; але пізнійший редактор завів і сюди серію записок і осібних повістей українських і суздальських. Так за осібні сказання, до пер¬ вісної літописи не приналежні, можна уважати оповіданню про нахід половців на „десятинний город14 Богородиці під 1172 р., про вибір печерською братиєю ігуменом Василия під 1182 р., про похід Ігоря на половців під 1185 р.; суздальське джерело виразно-видко в опо¬ віданнях про єпископа Федорця (під 1172 р.), про похід Андрія на Новгород (1172 р.), про смерть Андрія й дальші замішання в Суз- дальщині (1174). Серія галицьких звісток, почавши від року 1173, мабуть, також не належить до первісної літописи, а взята з якогось західно -українського джерела, так само і легенда про третій хре- стоносний похід під 1190 р. Нарешті замшіє київську літопись звістна вже нам похвала Рюрику з нагоди люставлення стіни в Виду- бицькім монастирі, виголошена 1199 року; її автор, мабуть, чи не був і останнім редактором київської літописиа 1).
Тут М. Грушевський розходиться з думкою инших дослідувачів про Вбивство кн. Андрія: він це оповідання вважа за суздальське, а тимчасом инші згадують тут про киянина Кузьмища. Хронологія київського зводу розходиться иноді з хронологією Лаврентівського літопису: ріжниця між ними буває на рік, два, а не то й три. В Лав- рентівському літописі трапляються такі звістки про Русь - Україну, яких нема в Іпатському спискові; деякі з тих подій, які торкаються
Русі-України, описані простіше і просторіше в Лаврентівському , ніж в Іпатському спискові; це, наприклад, треба сказати про смерть
Володимира Мономаха і плач про нього; про деякі події суздальський літописець знав краще, ніж київський. З цього робиться висновок, хто перший мав у свойому розпорядженню список київського зводу, повніший од то-го, який дійшов до нас у Іпатському спискові. Київ¬ ський літописець користувався галицько-волинським літописом (най¬ кращі його оповідання завів він до свого складу), новгородським, суздальським і иншими літописами. І навпаки відомості про київські події знаходяться і в новгородському і в воскресенському літописі. Київським літописом користувалися Длуґош і Стрийковський. Густин- ський літопис являє з себе у відповідній частині скорочений київський звід Іпатського списку2).
Ми вже торкалися буди трохи питання про зміст київського зводу, але робили це випадково, а тепер ми зробимо систематичні, хоч і короткі, на це вказівки.
*) Історія України - Русі,- т. III, вид. друге. Львів, 1905 стор. 487 — 488.
2) Иконников'ь, Опьітт, русекой исторіографіи. т. II. стор. 438 — 456. Там і бібліографія (стор. 456—457).
82 ОБЛАСНІ літописи: київський і галицько - волинський
Починається київський літопис з року 1111 снемом князів на Долобському в справі походу на половців, де рішучу ролю відогравав Володимир Мономах, хоч київський стіл займав Святополк. В опові¬ данні про похід цікаві вказівки на Шарукань і Сукров у половецькій землі (стор. 191 — 193). У 1113 році вмер Святополк, і кияни послали чза Володимиром Мономахом, який і зробився великим князем київ¬ ським. Літописець оповідає про часи його князювання] до смерти у 1126 році (стор. 198-208) — тут є тільки одно широке оповідання про перенесення мощів Бориса й Гліба в Вишгороді, — останні звістки короткі й дрібні. Далі описується коротке князювання в Київі стар¬ шого сина Мономахового Мстислава (стор. 208 — 212), другого сина- його Ярополка (стор. 212 — 217), Вячеслава і Всеволода Ольговича у 1140 році (стор. 217 --222); тут оповідається і про внутрішні відно¬ сини між Всеволодом і його родичами, і про боротьбу з Володи- мирком гали